Многая літа. Спудейський вісник №3
· Ювілей «Спудейського Вісника»: враження наших членів та членкинь за ці пʼять років
∘ Що найцінніше для тебе в організації?
∘ Що за ці роки ти отримав_ла від «Спудейського Вісника»?
∘ Які події найбільше запам’ятались у «Спудейському Віснику»?
∘ Які статті радиш перечитати?
∘ Далі — більше…
· Мозаїка пристрастей
Ювілей «Спудейського Вісника»: враження наших членів та членкинь за ці пʼять років
31 січня 2023 року «Спудейський Вісник» відсвяткував своє 5-річчя. За ці пʼять років студентська організація розширилась до величезних масштабів. «Вісник» зблизив чимало людей та створив не просто спільноту, а цілу дружню родину, яка щодня підтримує та завжди нагадує про те, що ти не один. Наша команда не лише працювала задля поширення інформації серед студентів, абітурієнтів та всіх тих, хто цікавиться життям НаУКМА, а й заохочувала сонечок до спільних поїздок у різні куточки України. Ми пропонуємо згадати, як це було, та почути від наших теперішніх та минулих членів та членкинь, що для них є «Вісник».
Що найцінніше для тебе в організації?
Найцінніше у «Віснику» для мене — це можливість проявляти свою активність та певні лідерські якості, бо різноманіття студентських організацій стало для мене важливим чинником під час вступу. А у «Віснику» я ще й можу «працювати за спеціальністю» — тренувати своє письмо та мову. Також для мене є цінним бачити натхненних і цікавих людей, які горять своєю справою. Із них хочеться брати приклад.
Анна Розумна, ФГН-2, координаторка редакторів
Насправді я не уявляю своє студентство без «Вісника», адже це те місце, де я (не) могла поєднувати навчання з маленькою самореалізацією та пробувати щось нове. Тут я познайомилася з неймовірними людьми, які зараз поряд і є дійсно важливою частинкою моєї реальності. Тож, певно, найцікавішим в СВ особисто для мене є усвідомлення можливостей реалізовувати свої ідеї та будувати цю спільноту своїми руками. Це інструмент, який дає тобі змогу творити, вивчити свої сильні й слабкі сторони.
Анастасія Повна, ФПвН-2, координаторка HR
Для мене найбільшу цінність становлять люди. Вони зустрічають тебе, коли ти робиш свої перші кроки у «Віснику», огортаючи такоооою любов‘ю і такииим теплом! Із моменту, як на своєму Абітфесті я вперше дізналася про організацію від Насті Костенко (екскоординаторка «Білого простору» — прим. ред.), до створення команди редакції як новообрана головна редакторка сонечка «Вісника» провели мене, усюди підтримуючи. Серед них я знайшла свою комфортну бульбашку, своїх друзів, із якими навіть із найстресовішого лабіринту можна легко вийти.
Анастасія Алєксєєва, ФГН-2, головна редакторка
Люди, значущість яких як цілого перевищує просту суму складових частин. Всі членкині та члени «Вісника», безперечно, неймовірні особистості самі по собі, але та сила, яка відчувається, коли зібрати їх докупи… Словами не описати, наскільки це міцний та взаємодоповнювальний організм.
Софія Погребняк, ФСНСТ-2, координаторка копірайту
Що за ці роки ти отримав_ла від «Спудейського Вісника»?
Крім доброго тренування навичок письма, організації події та командних активностей, найважливіше, що я отримала у «Віснику» — це спільнота, яка залишається поряд і наснажує на рух попри будь-які зміни, перешкоди чи труднощі. Це неймовірно заряджені й світлі люди, поєднані спільними цінностями й бажанням діяти, люди, з якими просто хороше, незалежно від того, де ви: чи то творите нову подію або ж пишете статті, чи то мандруєте до гір, чи влаштовуєте політичний мітинг. Це сузір’я, яким я невимовно захоплююся й із яким хочеться сяяти суголосно; сузір’я, яскраве попри будь-які відстані навіть по випуску.
Катерина Осипчук, випускниця ФГН, минула редакторка
За трішки більше ніж рік я отримав чимало досвіду нетворкінгу, командної роботи і, звісно ж, теплих спогадів! Переконаний, що за будь-яких злетів чи падінь, «Вісник» завжди даруватиме чудову спільноту, яка приноситиме позитивні емоції під час роботи, відпочинку чи буденного спілкування за горням кави!
Павло Когут, ФПвН-2, голова СО
Є моменти й навіть цілі періоди, які я ніколи не забуду. Вони подарували мені спогади на довгі роки, різний досвід, допомогли краще зрозуміти свої внутрішні потреби в особистому спілкуванні та робочих стосунках. Це все, власне, не завжди було про позитивне, проте я однаково за це вдячна. «Вісник» навчив мене вірити в ідею, навіть коли здається, що в тебе немає сил вивозити все це. Навчив мене простіше відпускати та приймати нове, не боятися брати на себе трохи більше відповідальності та бути більш наполегливою. І, звісно, як я вже зазначала, познайомив мене з чудовими людьми, які надихають мене та яких хочеться вічно обіймати.
Анастасія Повна, ФПвН-2, координаторка HR
Які події найбільше запам’ятались у «Спудейському Віснику»?
Дуже важко виділити якісь окремі події серед усього хорошого, що було у «Віснику». Але для мене «найнай» залишаються День відкритих дверей та поїздка до Ворохти взимку 2023. Хоча й була купа роботи та дедлайнів, у сонячному травні робити щось для абітурієнтів, говорити з ними та читати класні відгуки відчувалося дуже цінним та важливим. Тим паче, коли ти створюєш це з такою «слей» командою! А сніжна Ворохта, перший світанок на полонині, кутя та маланкарі залишаються моїми улюбленими подарунками на зимових канікулах!
Марія Шніткова, ФОЗСРіП-2, координаторка дизайну
Похід у гори, коли ми ходили на Шпиці, — це був неймовірний досвід. Ми ночували в наметах під грозою біля Несамовитого, ходили в церкву в Татарові. Було дуже весело, коли ті намети почали протікати, бо була гроза. Також памʼятаю, як ми придумували різні фрази зі словом «кринж». Я дуже вдячна тим людям, які були тоді зі мною, бо завдяки їм ця поїздка стала найкращою й дуже запамʼяталась.
Дарина Чупат, випускниця ФГН, минула координаторка редакторів
Перша думка — похід із командою на Близниці влітку 2023, але це та «подія», яка має лишитися за лаштунками. Добре запам‘ятався ФрешФест 2023, де протягом кількох годин доводилося вилазити на стілець і кричати фрешам про те, що за фрукт є «Спудейський Вісник» і чому варто до нас доєднатися.
Анастасія Алєксєєва, ФГН-2, головна редакторка
Я більше люблю камерні здибанки, тому моїми улюбленими подіями «СВ» є невеличкі зібрання з друзями, причому іноді спонтанні, іноді сплановані за місяць. Таких було прям багатенько, але майже завжди в дуже схожій компанії. Збирались плести силянки з бісеру, грати в «потяги» (справжню назву цієї настільної гри, здається, так ніхто і не знає), їсти вже традиційний рамен в «Науші», лежати на травичці в Самосаді чи так довго говорити, що навіть доводилось вибудовувати чергу підняттям вказівних пальчиків, аби всі висловились. Не зовсім події вже, але пригоди разом завжди згуртовують найміцніше, тому дуже люблю спогади, коли в обох поїздках з «Вісником» мене спіткали нові релігійні досвіди, як-от святкування Маланки у Ворохті та освячення паски (з живчиком, огірками та яйцями в смішних обгортках у кошику) о шостій ранку на Великдень у Черкасах. Колись ще стала свідком годинного прослуховування відео з літургій в Білому просторі, де ми так захопились, що почали вчити давньогрецьку, щоб розуміти слова з пісень… Мені, як нерелігійній людині, навіть сподобалось!
Софія Погребняк, ФСНСТ-2, координаторка копірайтингу
Найбільше мені запам’ятався чотиритисячник KMA Today. Тоді я була ще головною редакторкою KMA Today, і це було неймовірно, що в нас стукнуло більше 4000 підписників: така радість, що захотілося зробити свято. І це практично була перша офлайн-зустріч команди! У нас були спільнотворення, цікаві розмови, власні листівочки та наліпки, тортик, і, звісно, багато-багато обіймів. То був надзвичайний день.
Анастасія Паламарчук, ФГН-3, минула головна редакторка KMA Today
Усі дні народження, перегляди нацвідбору на Євробачення, а також мітинги проти Шкарлета. Це було щось просто унікальне, космічне, коли ви за два дні пишете в усі медіа світу, робите банери, стікери та досягаєте свого. Відчуття того, що ти можеш на щось впливати, люди, які допоможуть та підтримають, — це надає неймовірну внутрішню енергію й багато ресурсів на подальшу роботу.
Ангеліна Рожець, ФПвН-3, минула голова СО
Які статті радиш перечитати?
Усім раджу перечитати статтю «Як проживати смерть», сподіваюсь, що вона нікому не знадобиться на практиці, проте це дуже якісний та корисний матеріал.
Катерина Оніщук, ФПвН-3, минула голова креативного відділу
Випуск Aurea Libertas! від 23.12.2022, стаття Ольги Красінько «300 хвилин про Сковороду». Неймовірно поетичний огляд на фестиваль, присвячений 300-річчю з дня народження Савича — абсолютний must-read.
Анастасія Алєксєєва, ФГН-2, головна редакторка
Абсолютно точно 7 випуск 2023 року, «Школа “Спудейського Вісника”». У ньому зібрані всі статті сонечок, які брали участь у «ШСВ», і дуже гріє читати кожну роботу, розуміти, що всі старалися та мали якийсь індивідуальний стиль у написанні. До того ж, випуск не обмежений однією конкретною темою і задоволення можна отримати як від розповідей про життя на Трої, так і від історії стін Академії.
Марія Шніткова, ФОЗСРіП-2, координаторка дизайну
Раджу прочитати матеріали, які ми робили з Катрею Шевчук у 2019 році під час кампанії виборів президента НаУКМА. У нас були дуже класні інтерв’ю з Андрієм Мелешевичем, із Брюховецьким, Мариною Ткачук. Ми були такі окрилені тим, що на першому курсі змогли поговорити з такими людьми, які з такою радістю відповідали на наші питання.
Дарина Чупат, випускниця ФГН, минула координаторка редакторів
Далі — більше…
«Спудейський Вісник» ще досить юний, але вже такий мудрий та теплий. Дякуємо всім тим, хто долучився до його створення. Дякуємо тим, хто віддано читав статті, слідкував за нашими соціальними мережами та підтримував у всіх ідеях. Дякуємо всім тим, хто відвідував наші заходи. Дякуємо всім-всім, хто хоч якось дотичний до «Вісника», цінує та поважає його. Пам’ятаймо, що сонечко завжди сходить над бурсою!
Мозаїка пристрастей
«МозаЇка» — це перша зовнішня подія Театральної платформи «Ї», однієї з наймолодших студентських організацій Могилянки. Ініціатива зі створення такого об’єднання виникла у творчій команді з десятьох людей, які у червні 2023 року поставили в КМЦ благодійну виставу за п’єсою Семюела Беккета «Очікуючи на Годо». Робота над проєктом відбувалась за несприятливих умов перманентних обстрілів та кількаразової заміни акторів. Тож від початку редагування сценарію до прем’єри минуло пів року.
За цей час у постійному інтелектуальному і творчому полілозі учасники й учасниці дійшли висновку, що поділяють бажання продовжити працювати у власному театральному осередку. Могилянський театр має солідну генеалогію, і в різний час виставами опікувались різні студентські організації, творчі об’єднання та окремі команди людей. Однак команді «Очікуючи на Годо» йшлося про створення не просто театру, а майданчика для творчої дискусії, метою якого є організація умов для розвитку молодих митців. Вагому роль у такому проєкті відігравала освіта, тобто безперервне вдосконалення навичок молодих режисерів_ок, драматургів_инь, акторів_ок та інших учасників і учасниць мистецького процесу.
Назву студентської організації також обрано не випадково — літера «Ї» притаманна саме українській абетці. Її відособленість створює враження водночас самобутності та мистецької пози, творчого експерименту й трикстерської лукавості. Амбітна ідея народилась влітку, а вже на ФрешФесті 2023 юна Театральна платформа «Ї» оголосила про перший набір до своїх лав. Свої кандидатури подала рекордна кількість людей, тож шокованим координаторам і координаторкам врешті довелося додати до чатів під сотню учасників та учасниць.
Із жовтня в межах організації щотижня проходили постійні зустрічі-тренінги та воркшопи. Їжаки та їжачки (а саме так співкомандники невдовзі почали називати одне одного) тренувалися як володіти голосом, так і працювати над правильним усвідомленням себе на сцені; як вправлятися в акторській майстерності, так і писати цікаві діалоги. Врешті, у листопаді настав час для «бойового хрещення», адже платформа «Ї» вирішила провести перший публічний захід, організований молодими митцями.
Формат було підібрано для того, аби максимально розширити можливості творчих експериментів. На підмостках належало продемонструвати етюди (що їх швидко каламбурно почали кликати «їтюдами»), написані, зрежисовані та зіграні різними командами. Об’єднувала їх тільки нарізна тема — кольори, на знак чого загальну виставу назвали «МозаЇка» — як символ злиття різнокольорових шматочків у єдину гармонійну картину. Різниця підходів дійсно видалась помітною. За дві години студенти втілили біблійну драму спокуси й гріха, німу фізичну комедію в стилі Бастера Кітона, пластичну розповідь про депресію й надію, психологічний трилер на тему мистецького безумства, драму вибору між реальним та уявним, комедію в античному антуражі та людську трагедію зради, вибору та сумнівів.
Молоді творці експериментували як із сюжетом, так і формою репрезентації. Так, якщо Чорний етюд втілено як моновиставу, то для Білого на сцені знадобилось аж десятеро людей. Водночас траплялись випадки, коли учасники чи учасниці однієї команди брали участь у роботі іншої, тож з’являлись на сцені по два чи три рази. Всю воістину титанічну працю з написанням сценаріїв, кастингом, підготовкою декорацій, костюмів і гриму, а також репетиціями було пророблено всього лише за один місяць!
Вероніка Шевич (ФГН-1), яка стала драматургинею Жовтого етюду, пригадує свій досвід так:
Коли ми з іншими драматургами визначилися з темою одного кольору для кожного «їтюду», для мене це стало викликом. Звучить прикольно, поки не усвідомлюєш, що яйця на сковорідці підгоріли, бо ти намагаєшся вигадати щось, що б підходило і було цікавим. Тема емоційного альтруїзму, головна в нашому «їтюді», була з самого початку, проте, я планувала зробити сцену фентезійною: герой потрапляє з похмурого світу у світ, де всі змушені носити жовтий і бути вічно веселими. Втім, ми з режисерками зрозуміли, що це буде важкувато, тому повністю все переробили — зачепилися за маленький епізод, де головний герой намагався натягнути на себе жовті речі, які б на нього не налазили, і побудували всю історію навколо цього, більш абстрактну і мінімалістичну Ми також додали ідею з кульками, щоб героям було що робити, і тому «їтюд» вийшов таким повітряним і незвичайним — на мою думку, набагато кращим ніж початкова версія. Як драматургиня, я б не мала ходити на репетиції, але мене вся ця театральна рутина підготовки надзвичайно сильно втягнула, просто з головою, бо це так класно працювати з живими героями та бачити їхні емоції! Загалом цей досвід був чарівним і навіював мені вайби «Нічного цирку». Це було суцільне задоволення, яке я з радістю повторюватиму ще, й ще, й ще.
Попри загальну напругу через стислі терміни та форс-мажори з пошуком світла у КМЦ, «МозаЇка», як і було задумано, побачила світ 9 грудня. Подібно до інших публічних проєктів Театральної платформи «Ї», вистава була благодійною, і завдяки показу «їтюдів» організації вдалося зібрати понад 17 тисяч гривень на турнікети для 3–ї окремої штурмової бригади.
«МозаЇка» продемонструвала, що творчий експеримент «Ї» можна вважати вдалим. Молоді митці й мисткині, які витримали першу пробу сил, вже готують наступну виставу, що побачить сцену в березні. Тож закликаю слідкувати за оновленнями — і до нових зустрічей! Далі — буде…
© Спудейський вісник, 2024
© Жодна частина цього випуску не може бути відтворена в будь-який спосіб без покликання на першоджерело.
Facebook | Instagram | Telegram | Twitter | YouTube| Spotify | Email
