Наступна станція — ФрешФест. Спудейський вісник №6 (24.09.2023)
Незабаром брама на другий плац відчиниться. Тижні планувань, зустрічей та постійної підготовки цього осіннього дня нарешті зливаються в єдине ціле — ФрешФест 2023.
Минає секунда — і плац починає наповнюватися людьми, заради яких усе готувалося: фрешами та фрешками, чиї усміхнені обличчя відразу знімають втому від годин підготовки до заходу. Відусюди починають лунати сміх та гучні розмови. Могилянський простір нарешті наповнюється тим, що йому пасує найбільше — життям.
Дуже щемко було бачити, наскільки швидко набираються люди. Я розуміла, що плац нарешті оживе вперше за три чи чотири роки: без слотів та ковіду, без страху, що всі заразяться. Ми домовилися про достатню кількість сховищ. І так вийшло, що це був той самий доковідний вайб, коли дуже багато людей водночас тусуються та знайомляться в Могилянці. Це дуже натхненно. Я рада, що все вдалося зробити так, аби ніхто нічого не пропустив, аби ніхто не записався на один слот і жалкував, що не потрапив на квартирник, як було минулоріч. Підходили випускники та випускниці, які пам’ятають Могилянку до пандемії, і казали, що відчули ту атмосферу.
Ангеліна Рожець, ФПвН-3, організаторка ФрешФесту
Подорож ФрешФестом починається біля столиків студентських організацій: кожен із них оформлений по-різному, візуально висловлюючи багатоманітність та унікальність кожної людини з Могилянки, їхню здатність об’єднуватись і створювати щось прекрасне.
Хочеться встигнути підійти до кожного столика, виконати всі завдання, зібрати всі-всі стікери. Однак, на жаль, час Фесту обмежений, і тому треба рухатися за «покликом серця», аби встигнути все. Біля столиків зацікавлено ходять відвідувачі, постійно з’являються нові обличчя, вирує життя всього першого курсу.
Найбільше мені запам’яталося те, як головна редакторка «Спудейського вісника» вилазила на стілець і агітувала всіх вступати у «Вісник». Із цього випливає те, що найбільше сподобалося: скільки ентузіазму передається першокурсникам, із яким запалом все представляється.
Марія, фрешка спеціальності «Психологія»
Я пройшов студентські організації… Деякі такі, екстравагантні, до деяких я звернувся би. Думаю, сьогодні мій телефон буде потерпати від кількості доданих соцмереж, можливо, розрядиться раніше, ніж зазвичай, але це дійсно цікаво, бо в такий спосіб починається студентське життя.
Мирон, фреш спеціальності «Психологія»
На плацу, мов на мапі, розгорнувся цілий Київ, який цього року став центральною темою ФрешФесту: усі локації передають атмосферу київських місцин, вулиць, людей — і всі вони чимось особливі, свої, рідні.
Паралельно з виром подій на вулиці, у КМЦ відбуваються літературні посиденьки та лекторій. Усе нагадує про те, що в студентства нарешті є можливість ходити вулицями міста на очні пари, спостерігати, як жовтіють листя каштанів, сидіти разом у кав’ярнях.
Між локаціями курсують групи людей, проходячи київський квест, де кожне місце — це станція метро. Мов за розкладом, усе минає швидко, цілісно, й складається у величезний пазл розміром із другий плац. Назва зібраної картинки надовго запам’ятається кожному першокурснику та першокурсниці — ФрешФест.
Не можу сказати, що були проблеми під час підготовки Фесту. Усе було централізовано, й кожен займався тим, чим мав займатися; у нас була хороша команда. На жаль, є речі, на які ми не можемо вплинути: я дуже переживала, що під час фестивалю почнеться повітряна тривога. Звичайно, що укриття були підготовлені, наша навігація була готова проводити всіх туди, але це дуже великий фестиваль, де було понад тисячу фрешів, а також гості та бадді. Я боялася, що всі зусилля стануть марними через повітряну тривогу.
Лілія Лахнеш, ФПвН-2, організаторка ФрешФесту
За кілька годин після старту Фесту починається квартирник. Його чути з першого по четвертий поверх КМЦ: не тільки тому, що лунає гучна музика, а й тому, що нескінченний потік людей рухається сходами до актової зали та з неї. Потрапляючи всередину, на мить хочеться заплющити очі та відчути ритми дивовижної публіки. Музика зливається з юрбою, проходить поміж людьми, підіймається до стелі та наповнює простір по вінця. Над сценою теплим м’яким світлом сяє напис Kyiv.
Лунають останні акорди, і на сцену підіймаються випускники та випускниці з результатами розіграшу. Опісля з’являються головні організаторки з теплими словами про величезну виконану роботу.
Попри те, що це мій третій ФрешФест як бадді та другий як організаторки, цей фестиваль був для мене дуже особливим саме через команду й через те, що нам вдалося відновити й оживити відчуття, які були в Могилянці до пандемії. Для мене дійсно справдилися всі очікування, і коли мої друзі та знайомі ще з попередніх поколінь говорять, що ми навіть не усвідомлюємо, що нам вдалося зробити та створити, — це дуже цінно чути. Дуже круто, що ті відчуття, які давала Могилянка, і на які так хочеться озиратись, стають можливими завдяки нашим спільним зусиллям. Неочікуваним для мене став результат збору, адже ми не тільки повторили торішній результат, а й зібрали більше.
Поліна Оверченко, ФПвН-4, організаторка ФрешФесту
І от, наприкінці на сцену виходять ті, завдяки кому вдалося втілити цей день — уся команда «Бадді». У залі лунають гучні аплодисменти та «дякую» — передвісники великої кількості обіймів.
Актова зала поступово пустішає. Останні фреші вже йдуть надвір, і двері в КМЦ зачиняються. Хоча насправді ж під час ФрешФесту вони тільки відчинилися, аби знову й знову приходити, бачитися та втілювати всі свої ідеї. Разом.
© Спудейський вісник, 2023
© Жодна частина цього випуску не може бути відтворена в будь-який спосіб без покликання на першоджерело.
Facebook | Instagram | Telegram | Twitter | YouTube| Spotify | Email
