На перший сніг. Спудейський вісник №6 (25.11.2024)
∘ Передслово
· Через терни до зірок: як податися на мобільність
∘ Різниця між Еразмус+ і двосторонніми договорами
∘ Фінансові умови програм
∘ Навчання в НаУКМА під час мобільності
∘ Аплікаційний пакет
∘ Перелік університетів, з якими співпрацює НаУКМА у 2024 році
· «Podil.Kava.Rozmova» — місце невипадкових людей
· Анекдоти для роботи
· Український літературний Баугауз
· «Привид має бути вигнаним, я напишу свою історію»
Передслово
Могилянка поступово (й раніше, ніж зазвичай) завершує осінній семестр. Коридори корпусів і бібліотек то переповнюються утомленими студентами, які старанно готуються до складання сесії, то пустішають, адже зовсім скоро настане довгоочікуваний відпочинок. Думаю, ми всі віддали максимум під час навчання цього року, тому на кінець екзаменаційного періоду «Спудейський вісник» пропонує трохи розслабитися й пригадати, чим жила Академія протягом цих завантажених трьох місяців.
Через терни до зірок: як податися на мобільність
Нас усіх об’єднує бажання зробити свої студентські роки незабутніми, це супроводжується прагненням використати ті можливості, які дарує наша альма-матер. Один із багатьох таких шансів — мобільність, яка є бажаним досвідом для багатьох студентів. Тож не дивно, що ця тема супроводжується величезною кількістю запитань: «Куди подаватися?», «До кого звертатися?», «Що необхідно для того, аби поїхати навчатися за програмою мобільності?». Авторки «Спудейського вісника» згуртувалися, щоб відповісти на найважливіші запитання й допомогти на шляху до втілення вашої мрії.
Що таке мобільність?
Академічна мобільність — можливість навчатися в іншому університеті протягом певного періоду. Її найпоширеніший тип у Могилянці — кредитна мобільність. Ця програма передбачає навчання за кордоном протягом одного семестру або повного навчального року в одному з університетів-партнерів Академії. Такий вид мобільності не надає студентам можливість здобути ступінь, однак передбачає перезарахування кредитів та балів із вивчених дисциплін у закордонному університеті до НаУКМА.
Різниця між Еразмус+ і двосторонніми договорами
У нашому університеті успішно функціонує два види мобільності: Erasmus+ KA1 International Credit Mobility й навчання за двосторонніми договорами між НаУКМА та партнерськими університетами. Отож у чому полягає відмінність? Перша програма передбачає мобільність до університетів ЄС та деяких інших країн Європи, які є партнерами НаУКМА. Однак програми за двосторонніми договорами не є географічно чи політично обмеженими. Вони ґрунтуються виключно на домовленості Академії з університетами-партнерами, тому охоплюють ширший спектр навчальних закладів по всьому світу.
Як обирали університет? За якою програмою їздили?
Я вивчаю французьку мову із 7 років, тож мене зацікавили саме франкомовні країни. Університет Paris 8 Vincennes мені сподобався тим, що є одним із провідних у гуманітарних студіях у регіоні Île-de-France. Я поїхала за програмою обміну від Посольства Франції в Україні Campus France.
Любов, БП-2, ФГН, «Українська філологія», на мобільності з осіннього семестру 2024 року
Не так багато університетів пропонують навчатися на соціології за обміном, тому вибір був доволі обмеженим. Маю друзів та бадді, які їздили в Глазго в попередні роки, тому була можливість розпитати та зрозуміти, чи підходить мені ця програма, чого не можу сказати про інші програми, на жаль. Це мій перший досвід навчання та такого довгого перебування за кордоном, тому важливим фактором була наявність українців поряд. Університет Глазго наразі надає найбільше місць для могилянців, тому подавалася тільки в цей університет.
Софія, БП-3, ФСНСТ, «Соціологія», на мобільності з осіннього семестру 2024 року
UofT — аплікувалася на програму у 2022-му році, коли Академія уклала угоду з університетом. Це була доволі гучна новина, і мої одногрупники вже перебували на обміні. Приваблювала Канада, бо це так далеко, і здавалося, що їду на Марс, а не на навчання. В університеті були доступні класні курси моєї спеціальності, тому я без проблем зарахувала 3 нормативки за семестр та одну профку. Про сам університет я не чула до мобільності, але коли подавалася, побачила, що він №1 у Канаді та дає круті знання. Ну й last but not least — навчання англійською, це була ледь не дитяча мрія! Бо ти ніби вчиш мову роками, але говорити нею, жити в середовищі, чути різні вимови — найкращий урок. Для мобільностей у Європі подекуди потрібно знати мову країни, що приймає, але на жаль, крім англійської, інших мов я поки не знаю. Тому це було важливим аспектом для вибору університету, хотілося нормально інтегруватися в країні й розуміти мову скрізь.
Анонімний коментар, БП-4, ФЕН, «Маркетинг», на мобільності була навесні на другому курсі (2023 рік)
Наукове стажування
Окрім мобільності, у спудеїв та спудейок Києво-Могилянської академії є можливість наукового чи дослідницького стажування. Вони передбачають поїздку переважно на один місяць у закордонні університети, з якими співпрацює Академія. Інформація щодо наукових та дослідницьких стажувань надходить на корпоративну пошту, з усіма дедлайнами подачі та додатковою інформацією. Оптимальний час для такої поїздки — третій або четвертий роки навчання.
Фінансові умови програм
Хочемо застерегти, що кожна програма має свої особливості, які можуть змінюватися залежно від року подачі заявки, партнерського університету та обраного семестру. Незалежно від того, чи це Erasmus+ KA1 International Credit Mobility чи навчання за двостороннім договором між НаУКМА та партнерським університетом, у першу чергу звертайте увагу на актуальність даних.
Наприклад, програма Erasmus+ забезпечує більшу частину витрат студента, як-от оплата за навчання, проживання; також надає щомісячну стипендію та грант на покриття дорожніх витрат. Тож студенти зазвичай сплачують тільки медичне страхування та візові збори. А ось із двостороннім договором усе трохи складніше. Фінансування залежить від кожного партнерського університету окремо, тому слід уважно стежити за актуальною інформацією. Загалом університети за двостороннім договором надають безоплатне навчання, в окремих випадках проживання та кошти на дорожні та візові витрати.
Однак пам’ятайте один важливий нюанс: ці кошти надійдуть на ваш рахунок найімовірніше лише після приїзду до університету. Тому протягом цього часу вам доведеться платити з власної кишені за візу та дорогу, витрати під час збору документів або сертифікатів, страхування для гуртожитку та завдаток за кімнату до приїзду, податкові збори; доведеться також мати заощадження для візи на рахунку батьків чи вашому особистому.
Варто не забувати й про щоденні потреби: закупку побутових речей, їжі, ба навіть банальний проїзний — теж кошти. Тому радимо мати накопичення на перший місяць чи два, поки буде створюватися ваш банківський рахунок.
Які були додаткові фінансові витрати?
Мобільність (UofT) покривала все, включно з добиранням до Канади й проживанням там. З особистих витрат були хіба поїздка в Будапешт для здачі біометрії та дорога до Варшави (бо літак звідти), готель і харчування кілька днів перед вильотом.
Анонімний коментар, БП-4, ФЕН, «Маркетинг», на мобільності була навесні на другому курсі (2023 рік)
Університет Глазго фінансує студентську мобільність. Мені заплатили 500 фунтів за витрати на візу та дорогу, також кожного місяця була стипендія 560 фунтів. Однак було одне «але»: ці кошти надійшли мені лише в кінці першого місяця мобільності, оскільки для них потрібно було відкрити рахунок у Великій Британії, щоб туди надходили гроші.
Ми не платили за житло, його нам надавав університет. Проте там зовсім не було посуду, мила, рушників. Слава Богу, що дали постіль, бо зараз студенти мають її купувати. Але ж посуд там не 20 гривень коштує: купити нормальну сковорідку — 20 фунтів, купити набір приборів — ще 20 фунтів, купити продуктів на тиждень — ще 60 фунтів! Ми платили за все зі своїх заощаджень і чекали, коли нам дадуть стипендію. Поміж того ти намагаєшся прилаштуватися до тутешнього життя, і неочікувані витрати хоч десь та й трапляться. Наприклад, потрібно купити мотузку для того, щоб сушити свої речі, бо батареї вимикають о 12 ночі, а сушарки не працюють нормально, тому погано висихає одяг. Їх усього дві на 120 людей, так само дві пральні машини. Тому випрати свій одяг — епопея на цілий день. А ще за сушарку й пралку треба платити, і це щоразу по 10 фунтів за свої комплекти одягу. Щоб мінімізувати такі неочікуваності, варто зарання сконтактувати про це з університетом; а по приїзді добре було б згуртуватися з друзями, щоб ділити спільні витрати.
Анастасія, БП-3, ФГН, «Українська філологія», була на обміні в другому семестрі другого курсу (2024 рік)
Навчання в НаУКМА під час мобільності
Програми кредитної мобільності для студентів НаУКМА зазвичай тривають один семестр або навчальний рік, і в цей період вам потрібно продовжувати навчання в Могилянці. Як це все працює?
Перед початком навчання студенти узгоджують список дисциплін, які вивчатимуть у партнерському університеті, а також резервний список із трьох додаткових предметів, які можуть бути зараховані як вибіркові, якщо основні дисципліни будуть недоступними. Часто дозволяють перенести до двох обов’язкових дисциплін на наступний семестр, якщо їх не можна прослухати в партнерському ЗВО. Коли й такий варіант неможливий, то можна скласти індивідуальний графік та завершити ці предмети після повернення: особливо це підійде для тих, хто приїжджає перед канікулами або на початку нового семестру.
Структура навчання. Чи можливо знайти академічний дзен і вивчити всі навички тайм-менеджменту? Кожна програма має особливі умови. Наприклад, вимоги до відвідування занять можуть суттєво відрізнятися. Закордонні університети часто надають більшу кількість кредитів за окремі предмети, що зменшує загальне навантаження та дозволяє вивчати матеріал якісно та без стресу. Зазвичай семінари та лекції тісно пов’язані між собою, можуть не оцінюватися, а допомагають краще зануритися в дисципліну. Семестрове оцінювання відбувається в середині та наприкінці, а інколи екзамени замінюються проєктами чи груповими завданнями. Графік навчання та відпрацювань у НаУКМА варто обговорювати з кожним викладачем окремо.
Розкажіть коротко про структуру навчання (скільки пар на день, яке співвідношення самоосвіти до роботи в аудиторіях, як поєднували з навчанням у НаУКМА)
У нас було майже так само, як у Могилянці: сам записуєшся в групи на дисципліни і так формуєш розклад. В UofT брала 4 предмети — 5–6 пар на тиждень, а ще кілька слухала в Могилянці (включно з курсовою). Інколи було важко, але в тих гарних бібліотеках, повірте, хотілося вчитися.
Мене тоді здивувало, що поняття «лекція» там немає. Все було (принаймні в мене) радше в семінарському форматі, де до пари ти маєш прочитати підручник. Структура курсів і оцінювання крута! Я так сумую за цим, особливо зараз, коли витрачаю години на підготовку презентації на 1 бал у НаУКМА… Якщо щось у UofT оцінюється в малий бал — то це тест, і таких небагато; було кілька групових проєктів, практичні завдання, і, звісно, іспити. Все це було в силабусах ще до початку семестру — актуально, прозоро і зрозуміло. Ти можеш одразу розрахувати час і навантаження.
Анонімний коментар, БП-4, ФЕН, «Маркетинг», на мобільності була навесні на другому курсі (2023 рік)
Можу сказати точно: навантаження на аналогічній програмі менше, ніж у Могилянці. Це не означає, що там легше, просто формат викладання й завдань інший. Щодня в мене було не більше, ніж дві пари з курсів Глазго. Виконання завдань та підготовка до занять займали трошки більше часу, ніж аудиторні заняття, проте вільний час залишався. Однак у мене паралельно були ще дві дисципліни в Могилянці, які разом давали ще +8 годин на тиждень (відповідно до індивідуального плану, де-факто більше), тож поєднувати було непросто, особливо наприкінці семестру, коли тиснуть дедлайни й підготовка до сесії.
Вероніка, БП-4, «Біологія та біотехнологія», на мобільності була у весняному семестрі третього курсу (2024 рік)
Корпоративна угода. Чи справді вона підвищує шанси на мобільність?
Наразі ця умова не є актуальною для спудеїв та спудейок НаУКМА, яким кортить поїхати на мобільність. Раніше підписана корпоративна угода та виконаний план не тільки збільшували шанси потрапити на мобільність, а й були обов’язковою вимогою. Все змінилося після повномасштабного вторгнення: зараз процедура є більш простою і доступною.
Чи підписували ви корпоративну угоду задля того, аби поїхати на обмін?
Ні, на момент подачі це не було обов’язковим, але підписана корпоративна угода дає додаткові бали під час відбору.
Любов, БП-2, ФГН, «Українська філологія», на мобільності з осіннього семестру 2024 року
Аплікаційний пакет
Для успішного проходження відбору на програму мобільності вам необхідно засвідчити свої академічні досягнення та, показавши найсильніші сторони, переконати комісію в тому, що їм потрібні саме ви! Це можна зробити надавши пакет, що містить такі документи:
- Інформація щодо попереднього навчання.
1.1. Академічна довідка (transcript) — якщо ви ще не завершили навчання.
1.2. Завірена копія диплома (final transcript) — якщо ви завершили певну навчальну програму.
1.3. Іноді потрібно надати завірену копію Атестату про повну середню освіту (Matriculation Certificate of Secondary Education).
У більшості випадків потрібно надати копію українською мовою та офіційний переклад англійською. Для того, щоб їх отримати, можна звернутися до Міжнародного відділу НаУКМА.
Які оцінки враховувалися для подачі на обмін? За весь період навчання чи лише за останній семестр?
Я надавала оцінки за останній семестр (другий семестр першого курсу). Але здається, у тій відомості були всі курси, що я проходила.
Анастасія, БП-3, ФГН, «Українська філологія», була на обміні в другому семестрі другого курсу (2024 рік)
2. Довідка з місця навчання англійською мовою, яку ви маєте право отримати безкоштовно впродовж 5 днів за умови підписання Корпоративної угоди.
3. Підтвердження знання іноземних мов (залежно від вимог програми).
3.1. Результати стандартизованих тестів (TOEFL, GRE, GMAT, IELTS, TestDaF, TELC, CAE).
3.2. Результати внутрішнього іспиту з мови навчання та/або внутрішнього TOEFL.
3.3. Сертифікат НаУКМА про володіння англійською мовою.
Як підтверджували свій рівень англійської для подачі на мобільність? IELTS, TOEFL, сертифікат НаУКМА?
Я не маю жодного офіційного сертифіката, лише високий бал із курсів англійської в Могилянці, який можна автоматично зарахувати без додаткових тестів чи інтерв’ю.
Софія, БП-3, ФСНСТ, «Соціологія», на мобільності з осіннього семестру 2024 року
4. Аплікаційна форма (заявка на участь, application form).
5. Рекомендаційний лист.
6. Мотиваційний лист.
7. CV.
Скільки часу витратили на збір документів? Чи були проблеми в комунікації з міжнародним відділом?
На збір документів я витратила приблизно місяць. Проблем із комунікацією з міжнародним відділом не було.
Любов, БП-2, ФГН, «Українська філологія», на мобільності з осіннього семестру 2024 року
Які труднощі виникали під час підготовки, збору документів і самого обміну?
Під час аплікування до Університету Глазго та на візу необхідно було зібрати/організувати більшу кількість документів, виписок, сертифікатів, ніж на попередньому етапі, проте часу достатньо і з підтримкою інших студентів та міжнародного відділу проблем не виникало. Головне регулярно перевіряти пошту та зважати на терміни. Також необхідність подавати виписку з банку може стати неприємною новиною, але нікому не відмовляють у візі через невеликий фінансовий обіг на рахунку, тому перейматися не варто.
Софія, БП-3, ФСНСТ, «Соціологія», на мобільності з осіннього семестру 2024 року
Які ресурси використовували для отримання необхідної інформації? До кого зверталися за допомогою?
Як відбувається подача заявки, мені розповів хлопець, який був на мобільності попереднього року. Курси університету, що приймає, я обирала на їхньому сайті, розбиралася в усіх програмах самостійно, оскільки там постійно змінюються правила.
Анастасія, БП-3, ФГН, «Українська філологія», була на обміні в другому семестрі другого курсу (2024 рік)
Основне джерело інформації — це мої друзі й знайомі, бадді, які побували на мобільності. На мою думку, ніхто не розкаже так детально про мобільність, як людина, що мала цей досвід. Поради друзів безумовно допомагають, проте без власного дослідження не обійтися. Для цього помічні ресурси, як-от: сайт університету, що приймає, каталоги курсів, гайди, які часто університети надсилають своїм ексченджам, ну й частково інструкції від нашого Міжнародного відділу.
Вероніка, БП-4, «Біологія та біотехнологія», на мобільності була у весняному семестрі третього курсу (2024 рік)
Найоптимальніший час для мобільності
Якщо ти навчаєшся на першому курсі, то не поспішай із мобільністю, адже ще буде вдалий час. Для початку потрібно досягти повноліття, аби мати змогу самостійно виїжджати за межі нашої держави.
Найкращим періодом для мобільності є осінній чи весняний семестр третього курсу. Проте, якщо не хочеш чекати аж до 3-го року навчання, другий курс також передбачає мобільність під час 1-го чи 2-го семестрів, тому все у твоїх руках. Студентам 4-го року навчання може бути відмовлено в участі в програмах міжнародної мобільності, але були випадки, коли спудеям та спудейкам вдавалося «застрибнути в останній вагон» та поїхати на навчання за кордон. Утім, мобільність на четвертому курсі має певні особливості, зокрема вони стосуються захисту дипломної роботи, який можуть перенести на літній семестр замість стандартного весняного.
До того ж, студенти магістерських програм НаУКМА також мають програми мобільності. Найоптимальнішим часом для навчання за кордоном є весняний семестр першого року навчання чи осінній другого року.
Перелік університетів, з якими співпрацює НаУКМА у 2024 році
Двосторонні договори (аплікування закрите):
- University of Bocconi, Мілан, Італія.
- Adam Mickiewicz University in Poznań, Познань, Польща.
- University of Glasgow, Глазго, Великобританія.
Erasmus+ (аплікування очікується):
- Comenius University Bratislava, Братислава, Словаччина.
- University of Granada, Гранада, Іспанія.
- University of Saarland, Саарбрюкен, Німеччина.
- Free University of Berlin, Берлін, Німеччина.
- University of Gdańsk, Гданськ, Польща.
- Paris-East Créteil University, Кретей, Франція.
- Ruhr University Bochum, Бохум, Німеччина.
- European University Viadrina Frankfurt, Франкфурт, Німеччина.
- Otto von Guericke University Magdeburg, Магдебург, Німеччина.
- Philipps University of Marburg, Марбург, Німеччина.
- Friedrich Schiller University Jena, Єна, Німеччина.
Аплікування закрите:
- Giessen University, Гіссен, Німеччина.
- Leipzig University, Лейпциг, Німеччина.
- Vilnius University of Applied Sciences, Вільнюс, Литва.
- University of Salzburg, Зальцбург, Австрія.
- Jagiellonian University, Краків, Польща.
- University of Rouen Normandie, Мон-Сент-Еньян, Франція.
- University of Tampere, Тампере, Фінляндія.
- Nicolaus Copernicus University in Torun, Торунь, Польща.
- Kadir Has University, Стамбул, Туреччина.
- University of Helsinki, Гельсінкі, Фінляндія.
- University of Bergen, Берген, Норвегія.
- University of Padua, Падова, Італія.
- University of Jyväskylä, Ювяскюля, Фінляндія.
- Central European University, Відень, Австрія.
- SciencesPo, Париж, Франція.
- University of Groningen, Гронінген, Нідерланди.
- University of Almeria, Альмерія, Іспанія.
- University of Lille, Лілль, Франція.
Мобільність — це час можливостей, нового досвіду та покращення своїх професійних навичок. Якщо ти вагаєшся, подаватися чи ні, не знаєш, із чого почати підготовку до поїздки за кордон, то сподіваємося, ця стаття допомогла тобі, а наступні побажання від наших спудейок стануть для тебе каталізатором до прийняття рішення.
Поради для студентів: на що звернути особливу увагу?
Раджу звернути ретельну увагу на вибір дисциплін, які ви збираєтеся перезараховувати (їхній зміст, кількість кредитів ЄКТС, почитайте анотації до кожного курсу, не соромтеся написати міжнародному відділу чи координатору вашого факультету в закордонному університеті). Також дізнайтеся більше про місто, у якому ви плануєте навчатися, його розташування, історію, інфраструктуру, чи є якісь пільги для українців або ж студентів під час відвідування музеїв, театрів, кіно, знижки на проїзд у громадському транспорті.
Любов, БП-2, ФГН, «Українська філологія», на мобільності з осіннього семестру 2024 року
Якщо хочете поїхати на мобільність — їдьте! Це одна з найпрекрасніших можливостей, які вам дарує Могилянка. Просто приділяйте цьому час: дивіться за оновленнями програм, чи можете ви зарахувати запропоновані курси, яка мова викладання і які вимоги до вас, скільки студентів поїде (бо нас тоді було 100 — точно не сумно, і гуртом з усім справлялися!). Не бійтеся відмов, подавайтеся знову й знову, бо ви постійно здобуваєте новий цінний досвід: волонтерство, участь в СО, конкурси чи наукові роботи. І це збільшує ваші шанси на успіх. Жити треба так, аби було, що про себе в есеї написати, так би мовити.
Анонімний коментар, БП-4, ФЕН, «Маркетинг», на мобільності була навесні на другому курсі (2023 рік)
Контакти студентів, які готові відповісти на додаткові запитання про мобільність:
Софія, БП-3, «Соціологія». Instagram: @ssophhiie
Любов, БП-2, «Українська філологія». Instagram: @l.medovaaa
Вероніка, БП-4, «Біологія та біотехнологія». Instagram: @nnnikolaieva
Анастасія, БП-3, «Українська філологія». Instagram: @junicona
«Podil.Kava.Rozmova» — місце невипадкових людей
Історія пані Олени та її кав’ярні «на краю». Про те, як це — бути студентською кав’ярнею. Про таємний дворик, містичну силу і чому без любові ніяк.
Історія дому купця на набережній Дніпра
Для пані Олени день починається ще далеко до світанку. О пів на восьму вона вже має бути на Іллінській, 20, щоб за пів години зустрічати перших поціновувачів ранкової кави.
Кавомашина тепер прогрівається повільніше — наслідок роботи з генератором під час блекаутів. Проте це не надто засмучує власницю кав’ярні, за цей час вона відтворює свої напрацьовані роками ранкові ритуали: прибирає, розкладає серветки та соломинки для напоїв, ставить круасани та ролліні на випікання, зустрічає доставку свіжих канапок — готує простір для відвідувачів.
За освітою Олена Липська економістка, в економічній сфері і працювала до 2014 року. Революція Гідності змусила пані Олену переглянути свої погляди на життя та поставила питання про відкриття своєї справи.
«Коли була Революція і в країні почались зміни, я задумалася над тим, щоб зробити щось своє. Думка відкрити кав’ярню приходила, потім відходила, а згодом знову поверталася. У мене були друзі, у яких кав’ярня з’явилася трохи раніше. Ми з ними спілкувалися, вони ділилися досвідом, показали-розказали як це все працює, навчили варити каву. Ось так ідея зріла-зріла і у 2017-ому році втілилася в життя».
Власниця згадує, як вперше зайшли в кав’ярню, яка до того мала назву «Черный. Крепкий»:
«Коли ми прийшли сюди ця російська назва так різала вухо. Ми зрозуміли, що вона не пасує до цього місця, до Подолу, до Києва — такого історичного міста».
Тоді чорно-білий заклад з написами-інструкціями на стінах («Место для селфи» над дзеркалом, «Угол поцелуев» та «Царское место» над кріслом), що так не подобалися новій власниці, почав змінюватися.
«Коли ми відкривалися, тут поряд був візовий центр Іспанії, тож ми хотіли поєднати культуру України з іспанськими мотивами. Тому обрали не лише наші українські візерунки та мозаїки, а й іспанські: у них є такі гарні марокканські елементи. Вечорами ми змивали старі написи, а потім малювали візерунки за своїми трафаретами».
Дещо тихішим голосом пані Олена розповідає про присутню містичну силу в кав’ярні. Згадує, що вперше це відчула, коли вони розписували стіни орнаментами. З усмішкою додає, що не тільки вона це відчуває:
«Якось мої діти були тут, і кажуть: «Мамо, хтось зайшов». А масивні металеві двері вже зачинені — ніхто не міг зайти. Однак ти фізично відчуваєш, наче хтось прийшов, хтось хороший. Ми дружимо з ним вже довго, проте іноді вечорами шкірою пробігають мурахи».
Будинок, у якому так природно розмістилася кав’ярня, колись був домом заможного купця. Тут і підвал, де він тримав свої товари, і таємне подвір’я, у якому досі живуть люди. Саме тому пані Олена досить обережно пропонує цей закуток лише тим відвідувачам, що цінуватимуть тишу.
«У наш дворик навіть водять екскурсії. На Подолі є 9 таких визначних двориків. Цей у найкращому стані, тому що його зберігають мешканці, і я доглядаю за ним».
Невипадкові гості
До кав’ярні заходить молода дівчина. Прохолода осені вже змусила її одягнути довге чорне пальто та замовити велике лате. За усмішками обох відразу видно, що це постійна відвідувачка. Крім звичних питань про перебіг справ, пані Олена із захопленням цікавиться тим, як називається колір її лаку для нігтів.
Ніжний та водночас терпкий аромат свіжоприготованої кави вмить заповнює простір кав’ярні.
«Я завжди рада, коли до нас заходять нові люди, а ще більше, коли заходять знову і стають нашими постійними клієнтами. Не клієнтами, гостями — так правильно казати».
Ось і рудоволоса гостя, що хвилин п’ятнадцять тому квапливо взяла чай та пішла, повернулася:
— А можна ще чаю?
— Такий самий?
— Ні, давайте якийсь інший.
— Давайте обліпиховий зроблю, на основі чорного чаю. Смачний!
Пані Олена впевнена, що саме її щира любов до кави та до людей, а також любов відвідувачів допомогли кав’ярні «вижити» у часи ковідної пандемії та російського вторгнення.
«Першим таким випробуванням для бізнесу став карантин. Напевно, якщо б нам сказали, що це буде так довго, то я б не витримала і відразу закрила кав’ярню. Але нам спочатку сказали: два чи три тижні. Тож я подумала, що якось перетерпимо. Потім ще два тижні — ще перетерпимо. Згодом люди почали більше ходити, і було надзвичайно приємно, коли нам казали: «Ми так за вас хвилювалися, як ви це витримаєте». Це дає додаткову енергію, додаткову силу. Отже, потрібно було це все витерпіти».
Ще до пандемії кав’ярня завжди була заповнена студентами через безпосередню близькість до Києво-Могилянської академії. Студентське життя тут вирувало разом з кавовими ароматами.
«У нас тут і урок малювання проводили, і семінари слухали, статистику вирішували. Одного разу я перевіряла готовність однієї дівчинки до української мови. Тут дуже багато було емоцій: і плакали, і сміялися, і зустрічалися, і раділи, — ендорфіни зашкалювали… Дуже скучила саме за студентами, не вистачало цієї атмосфери, неначе мене взяли й запхали в якусь камеру».
Певно тому очі пані Олени засяяли ще яскравіше, коли в момент нашої розмови двері кав’ярні відчинилися, і група молодих людей ураз вишикувалася у чергу. Перерва. Студенти Могилянки, які тогоріч нарешті почали навчатися в аудиторіях, завітали за напоями та смаколиками.
— Тут немає випадкових людей, — продовжує власниця, коли перерва закінчилася, а кав’ярня знову ненадовго спорожніла. — Тут, на Подолі, є багато кавових місць, а ця кав’ярня наче захована, на краю. Таке місце не може абияк існувати. Люди цілеспрямовано йдуть сюди за атмосферою, щирою турботою та емоціями.
Погляд пані Олени знову зупинився на скляних дверях, чи радше на чоловіках, що от-от мали їх відчинити.
— Добрий день, — чується низький, проте такий радісний чоловічий голос.
— Добрий! Як я рада вас бачити, зараз будемо обійматися!
— І я також! Будемо!
— Як ви там?
— Були у від’їзді… Але мені як завжди, каву з лимоном.
Військові. Пані Олена тихо просить зараз нічого не фотографувати — щоб не хвилювалися.
Анекдоти для роботи
Сесія не за горами, не за гірками й не за пагорбами. Впевненою ходою, різкими величезними кроками та навіть стрибками — сунеться, сунеться, сунеться! Накопичує студентську тривогу, убирає місяці ледарювання, щоб надутися й луснути… від сміху!
Шановні читачі, команда часопису хоче привітати вас із тим, що залишилося зовсім трішки! Для покращення настрою і зниження рівня стресу завжди існували чарівні ліки — сміх. Тому «Спудейський вісник» разом із «Підмогильним» радо пропонують вам невеличку добірку дуже могилянських і життєвих гуморесок.
Про одвічно актуальне
У НаУКМА вночі лунає стук у вікно:
— Братські келії потрібні?
— Ви хто? Чого хочете?
— Питаємо ще раз: Братські келії потрібні вам, ні?
— Не знаю я! Ні!
Вранці прокидаються — Братських келій немає.
Скаржаться із сусідніх під’їздів: якось гучно, десь прапор вивісили, хтось привів п’ятьох людей… Терпіння не гумове, треба знайти й покарати порушників! Тому на терени Маккейнівщини прийшла перевірка для виявлення нелегальних мешканців та любителів підселитися з інших гуртожитків. Ходять поверхами й блоками. Зайшли на всі балкони, зазирнули під кожне ліжко, обережно опитали студентів, але балачки результатів не дали… У кого не спитай — усі, як на зло, новоприбулі.
Про передсесійно-веселе
Студент-фізик приходить на іспит і бачить запитання: «Поясніть, чому вода прозора?» Він, не довго думаючи, пише: «Щоб було видно, де дно». Викладач, побачивши відповідь, ставить «незарах» і додає: «Бачу дно: це ви».
Про спудеїв
Стоять два студенти ФІ на зупинці, чекають на автобуси, запізнюються. Один каже іншому:
— Ти на який чекаєш?
— На 1, а ти?
— На 0, мені до депо.
Тут під’їжджає 2. Студенти ФІ зраділи й кажуть один одному:
— Класно, поїдемо разом!
Культуролог стоїть на Говерлі. Оглядає навколишні краєвиди та вигукує:
— Неймовірно! Зараз би ще кави…
Нехай заряд позитивної енергії підсилює вас на шляху до високого рейтингу! До нових зустрічей!
Український літературний Баугауз
Першопочатково — не епатажний, а сміливий, вільний думками, наполегливий Митець — Михайль Семенко. Той, хто доклався до реформування не лише літератури, а й українського мистецтва загалом. Той, хто не побоявся відкрито викликати на герць культ Тараса Шевченка, а з ним і модерністичну сентиментальність та «національне» в літературі. Діяльність Семенка, що знищує й конструює модель мистецтва наново, є гострою реакцією на суспільні перевороти своєї доби, що далеко не кожен міг стерпіти, не кажучи вже про те, щоб прийняти чи зрозуміти.
«Я палю свій “Кобзар”», — виголошує новоспечений футурист у своєму «Дерзанні» під зухвалим заголовком «Сам», і тут чимала черга вже вишиковується з метою «побити Семенкові морду». Більшість школярів, читаючи на уроках рядки «осте сте / бі бо / бу», посміються з «ідіота» та й забудуть собі цю прикрість. Чи дали ми Михайлю шанс? Чи намагалися вияснити, що є фундаментом його деструктивної творчості? Скандал тоді й нерозуміння зараз — ось твоя нагорода, чоловіче.
Український футуризм — не явище, що виникло на пустому місці, не аномалія. Його передумовами були індустріалізація, технічний прогрес, Перша світова, поширення футуристичних течій за кордоном. У такому середовищі формується нова ґенерація, батьком якої став Михайль. Цей процес змін тяглий — модерністи засуджують народників-українофілів, говорять про проблеми культу Шевченка. Зокрема А. Товкачевський у 1911-му пише: «Коли я беру в руки “Кобзар”, я не можу позбутись почуття обридження. Я бачу перед собою всю ту гнусну челядь, що окаляла своїм брудом велике імʼя, бачу розкриті чорні пащі та чую смород від дихання всіх цих потворних істот, що зробили великого пророка своїм пророком». Отже, Семенко не перший, хто висловлює потребу полишити культ та рухатися в ногу зі світом. «Ти підносиш мені засмальцьованого “Кобзаря “ й кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно…» — гострота мови поета та сила його наступу на національного письменника на тлі заборони російською владою святкувати сторіччя від народження Шевченка не зіграли Михайлю на користь. Його заклики відмежуватися від національних тем і творити мистецтво загальнолюдське в часи, коли потрібно зберегти українську самобутність, теж не викликали ентузіазму в літературних колах. О. Ільницький у праці «Український футуризм» пише: «Сріблянський відкрито натякав на зраду й підступність руху, зараховуючи Семенка до одного табору із російськими монархістами та шовіністами». Весь світ, а з ним і актуальні проблеми перевертаються з ніг на голову, вимагають для себе нової мови, здатної задовольнити людські потреби. Що ж насправді в такий час є національними темами? Це питання хоче вирішити український футуризм: «Те своє ʼрідне’ (що зробило ся в наш час огидливим), що потрібне буде для самовизначення загально-людського, виявить ся (не турбуйтесь!) самособойне, хоча б ми нарочито свідомо гальмували цю стихію».
Творчий доробок Михайля Семенка не підлягає однобічній класифікації. Це постійні експерименти з формою, темами, звучанням. Це постійний протест проти будь-яких обмежень. Михайль прориває межі табуйованого, пише що та як хоче. Місто, проституція, природа, кокаїн — тут усе є. Його рядки рясніють неологізмами, русизмами, вони не намагаються взоруватися на літературно довершену, високу мову. Поет не відбирав найкраще, оскільки його збірки не мають бути обʼєктами канонізації, це зафіксований процес творчості, процес постійного руху мистецтва, зображення тектонічних зрушень в людській свідомості. О. Ільницький пояснює: «Семенко зумисне культивував випадковість як відкриту непокору принципам, якими керувалося Велике Мистецтво (тобто гармонійности, добірности, художньої досконалости)». Сторінками збірок розкошує непередбачуваність, іронія. О. Ільницький зазначає, що лише Б. Якубський намагався проаналізувати творчість Семенка «спокійно й неупереджено»: «Прагнучи “зрозуміти і пояснити” Семенка Якубський наголошував на унікальній історичній ролі, яку відіграла поетична творчість поета в українській літературі, і великого значення надав його формалістичним захопленням». Але більшість літературної інтелігенції не могла прийняти поетових розкладених слів, низької мови та таких безсоромних текстів як, наприклад, цей:
IV
Перста твої
Мої:
Я їх цілував.
Ноги твої
Мої.
Я їх пестив.
Між твоїх стеген
Мох.
Тіло твоє
Моє.
Воно тремтіло.
Ти –
Моя:
Ти віддалась.
Із циклу «Зок».1921. Москва
У дискусії про батька українського футуризму Михайля Семенка ми маємо не вдивлятися в незрозумілі слова та літери, а бачити за ними контекст епохи, аналізувати діяльність Семенка як її голос, як одне з найвищих дерев, що виросло живлячись обставинами того буремного часу. Те, що викликає настільки гучний резонанс, що свідчить про певну точку застою, про місце, куди не потрапляє сонячне світло. І хоч проєкт футуризму не вдалося реалізувати повністю, він точно зрушив з місця розвиток українського мистецтва, заклав цеглину між сьогоденням і минулим у велику стіну культурного поступу.
Використані праці:
- Ільницький О. Український футуризм 1914–1930 / пер. з англ. Р. Тхорук. Львів : Літопис, 2003. 456 с.
- Товкачевський А. Література і наші «народники» // Українська хата. 1911. Вересень. С. 417–433.
«Привид має бути вигнаним, я напишу свою історію»
Уявіть прохолодний осінній вечір, коли сутінки вже опустилися на столицю темною вуаллю, людей на вулицях поменшало, а на сцені завдяки майстерності акторів, режисерів, декораторів та сценаристів відтворюється сюжет горор-роману.
Напередодні Геловіну платформа «Ї» вирішила потішити глядачів новою виставою, що занурила Академію в містичну атмосферу. Другого листопада в актовій залі Культурно-мистецького центру НаУКМА на очах у глядачів оживали й перетворювалися на постановку сторінки готичного роману. У цій статті детальніше розповімо, чому режисерка вирішила втілити в життя історію за мотивами книги Сьюзен Гілл «Жінка в чорному», яка різниця між твором та його інтерпретацією на сцені КМЦ, а також поділимось ексклюзивними деталями створення вистави.
Театральна платформа «Ї» — студентський простір, де створюють, пишуть, стають втіленням театру. Молода й талановита команда студентів довела, що мистецтво об’єднує всіх незалежно від спеціалізації, віку та кількості відвіданих вистав. Сидячи поміж глядачів, можна було з легкістю помітити, як зацікавлено вони ловили очима кожен рух на сцені. Усі зібралися в залі, щоби побути поруч, підтримати акторів, отримати естетичну насолоду після виснажливого робочого дня чи послухати розповідь Артура Кіппса про те, що переслідувало його роками.
Складність та доступність постановки вражають. Ті декілька годин закарбувалися в пам’яті кожного, адже вистави в жанрі горор ще тільки торують свій шлях, аби зайняти почесне місце серед найпопулярніших в Україні. Рішення, ухвалене режисеркою Анастасією Ткаченко, комусь може здатися ризикованим, але готовність цієї дівчини експериментувати та боротися за творчість у всіх її виявах справді захоплює. Після вистави нам пощастило особисто поспілкуватися з нею та взяти коментарі щодо закулісся цієї надзвичайно важливої події як для самої Анастасії, так і для всіх, хто долучився до роботи над проєктом. Отож, що стояло за бажанням режисерувати виставу за мотивати «Жінки в чорному»? Особиста прихильність, бажання здобути новий досвід чи щось інше?
Чому ви обрали саме готичний роман Сьюзен Гілл та вирішили втілити його на сцені?
Це цікава історія. Ще влітку зрозуміла, що хочу ставити саме горор, адже це достатньо непопулярний жанр для театру . Донедавна мені згадувався хіба що «Вій» Гоголя. Можливо, з’явилося ще кілька вистав. Після цього почала шукати матеріал, із яким можна було б попрацювати. Проте в українськомовному середовищі не знайшла нічого подібного, тому звернулася до англомовного, і «Жінку в чорному» з неймовірною вікторіанською атмосферою мені порекомендували на Reddit. Сподобалося, що це вистава на два актори, адже не треба намагатися зафіксувати графіки десятьох людей в одному місці.
За якими критеріями ви зазвичай оцінюєте ставлення людей до їхньої діяльності? Можливо, за тим чи випромінюють їхні очі щастя,чи змінюється інтонація їхнього голосу. Утім, погодьтеся, що відповідальність, з якою люди працюють над ідеями, завжди прослідковується в якості кінцевого результату. Інколи нам достатньо декількох хвилин, аби зрозуміти, чи справді люди отримують задоволення від того, що роблять. Ми часто заплющуємо очі та забуваємо про тих, хто лишається за кулісами. Ніколи не дізнаємося про те, який тернистий шлях долає команда від задуму до прем’єри вистави. Увагу привертала не лише гра акторів, але й деталі: декорації, освітлення, звуковий супровід. Щоб зберегти автентичність тексту, над ним працювала перекладачка, адже довелося звертатися до першоджерела — оригіналу, який у 1983 році вийшов з-під пера англійської письменниці. Кожен етап у підготовці до прем’єри є важливим, і команда, яку зібрала Анастасія, вразила глядача та подарувала позитивні емоції.
Скільки часу зайняла реалізація вистави?
Влітку ми з Владиславою Біловою працювали над текстом. Вона перекладала, я редагувала.
У вересні ми розпочали репетиції та підготовку сценографії. Тоді в мене вже було певне уявлення, можливо, не дуже чітке, але приблизне. Ми вигадали використовувати залізні балки над сценою, аби опускати й підіймати декорації. Усе тривало два місці: з вересня до, власне, прем’єри 2-го листопада.
Ми схильні сприймати загальну картину, а не розбивати її на окремі частинки, що є цілком логічним, але в цій постановці кількість акторів стала ще однією особливістю, оскільки їх здебільшого на сцені перебувало лише двоє. Багато людей побачило цей прийом вперше, адже героїв було більше, ніж тих, хто їх грав. Звукові ефекти, зміна реквізиту та використання гри світла дозволяли глядачам без зайвих слів зрозуміти, коли актори перебирали на себе нові ролі просто на очах у публіки. Водночас грати декілька ролей напрочуд складно. Принаймні так вважають люди, які споглядають за тим, що відбувається на сцені, але що про це кажуть професіонали?
Із зали здавалося, що актори на сцені творили магію: так швидко змінювали ролі, тембр голосу, жести та міміку. Чи не важко було їм працювати в таких умовах?
Мені пощастило з акторами. Знала, що візьму цих людей і з ними буде комфортно та класно працювати. У Вальдемара, наприклад, великий акторський діапазон, і він зазначав, що хотів би зіграти щось таке, заледве не карикатурне. Паша дуже вмотивований, він витримає гру на сцені дві години поспіль. Вони талановиті й майстерні актори, і мені не потрібно було вчити їх чомусь принципово новому. Радше корегувати їхню гру.
Актори на сцені дуже гармонійні. Чи пересікалися вони раніше в театральних проєктах? Як це вплинуло на їхню взаємодію?
Загалом вони друзі й багато де працювали разом. Вальдемар, котрий грав Старого Кіпса та інших, також брав участь у першій виставі Паші «Чекаючи на Ґодо», що теж тривала півтори-дві години. Там так само майже весь час на сцені співпрацювало двоє акторів. У кожного з нас були дні, які перетворилися на особливі й теплі серцю спогади. Попри різні особисті історії ми однаково пам’ятаємо те приємне й запаморочливе хвилювання та страх перед початком роботи. Але відвага реалізовувати те, чого прагне наше серце, винагороджуються успіхом і підтримкою від тих, хто поділяє наші цінності.
Це ваш дебют у ролі режисерки?
Майже, до цього я два роки тому режисирувала етюд, але результат не задовільнив, через що моя потенційно-режисерська кар’єра в Могилянці призупинилась. І от я вирішила до неї повернутися. Наразі чогось нового не планую, бо мене цей проєкт трошки вимотав.
Команда Театральної платформи «Ї» не тільки підготувала чудову прем’єру, але й зробила важливий внесок у мистецький світ загалом, адже багато хто ставиться до студентської творчості упереджено, вважаючи, що юні актори не можуть дорівнятися до досвідчених митців. З таким судженням не погодилися б глядачі, адже найбільша помилка — це недооцінити талант. Режисерка вистави, сценаристи, перекладачі, редактори, дизайнери, актори, працівники й викладачі Академії — усі люди, що долучилися до цього проєкту, підтримували команду й вірили в їхні ідеї, зробили неймовірне: зруйнували стереотипи. Це було моторошно й незвично, але водночас надзвичайно захопливо.
Чи задовольнив вас результат втілення вистави на сцені?
Задовольнив на 90%, якщо ми говоримо саме про прем’єру. Там були помилки, похибки, щось, що можна було б докрутити більше. Проте загалом так, я задоволена, що працювала з командою, яка мені близька до душі.
Мистецтво не має статусу й обмежень: воно розхитує рамки та витворює простір для втілення думки й дії. Мистецтво говорить до нас ідеями, спогадами й заплутаними історіями, звуками, що не мають пояснення. Артур Кіппс усе ж переказав свої спогади, але історія «Жінки в чорному» не закінчиться ніколи. Хто знає, чи не завітає вона до вас?
© Спудейський вісник, 2024
© Жодна частина цього випуску не може бути відтворена в будь-який спосіб без покликання на першоджерело.
Facebook | Instagram | Telegram | Twitter | YouTube| Spotify | Email
