Спудейський вісник №20 (16.06.19)
Переднє слово
▼
The FSSST show!
▼
Забута перлина другого плацу
▼
Earth without «art» is just «eh»
Переднє слово
Трим потихеньку добігає кінця, але життя в Могилянці так само вирує, воно так само насичене та яскраве, тому в новому номері СВ ми розкажемо, що, як і з чим ми їли цього тижня. Смачного:)
Аріна Кравченко,
головна редакторка “Спудейського вісника”
The FSSST show!
Є речі, які стали для нас настільки звичайними, що ми перестаємо звертати на них увагу. Ми просто знаємо, що вони існують і що вони такі, які вони є. Дуже зрідка щось змінюється. З разу в раз повторюється одне й те саме, ніби у замкненому колі. Цей навчальний рік став дуже особливим з точки зору різних заходів незвичного формату. Саме одним з них став День Факультету соціальних наук та соціальних технологій. Цієї п’ятниці, 14 червня, на сцені КМЦ відбувся День факультету в зовсім новому як для цієї події втіленні.
День ФСНСТ почали готувати дуже завчасно. Вже за місяць почалася активна підготовка сценарію та танців. Трохи згодом було вирішено провести кастинг на головні ролі за трьома критеріями: танці, спів, акторська гра. Те, що претендентів на головні ролі відбирали так серйозно, означало, що ФСНСТ готує щось дійсно якісне та круте.
Інтрига навколо того, що покаже ФСНСТ, ще дужче наростала за тиждень до виступу. Тоді стало зрозуміло, що вистава буде в стилі цирку. Почали з’являтися постери, промо, та… Cleaner`s stories. Саме так. Окрім надзвичайно ефектних фото, які зображували представників п’яти спеціальностей факультету в образах п’яти різних артистів црку на аккаунті ФСНСТ в Інстаграм почали з’являтися сторіс, які начебто знімає прибиральниця “цирку”.
Вони знайомили нас з “мешканцями цирку” (тими самим що були на фото), давали коротко зрозуміти їх характери та проблеми. Для того, аби дізнатися до чого це все, глядачів звпрошували прийти на подію. Загалом усі пости обіцяли яскраве та незабутнє шоу.
Проте, постає головне питання: чи вдалося воно?
Відповідь на це питання має дати собі кожен окремо, проте особисто мені здаєьться, що вдалося на всі 100%.
ФСНСТ вдалося перенести глядачів у справжній цирк на сцені КМЦ, лише з урахуванням того, що циркачі ще й мають спеціальність ФСНСТ.
День ФСНСТ був зроблений в форматі постановки — мюзиклу, який складався з окремих сценок про кожну спеціальність. Крізь призму образів каскадерів — політологів, гімнасток — соціологинь, дресерувальниці — психолога, клоунів — соціалних працівників та мімів — міжнародників розкривалися певні соціальні конфлікти, та реальні прблеми кожної спеціальності.
Над ними всіми стояла зла та жорстока керівниця цирку — Пані ФСНСТ (у виконанні міс глядацьких симпатій НаУКМА, студентки Політології-3, головної організаторки цьогорічного Дня ФСНСТ — Олександри Власенко), яка начебто не давала їм свободи та пригноблювала.
Зв’язувала сценки між собою, як не дивно, прибиральниця цирку (так, саме та яка знімала сторіс), яка власне вислухувала історії головних героїв.
Підсилювали враження від шоу просто фантистичні танці, пісні та яскраве освітлення (з, яким, до речі, ФСНСТ не боявся гратися і тому все, що відбувалося на сцені виглядало особливо ефектно).
Серйозність виступу для багатьох була справжньою несподіванкою, проте це не невілювало гарного враження від дня факультету.
Мораль виступу була в тому, що люди самі втратили інтерес до днів факультету, самі втратили той запал у виступах. Можливо через певні внутрішні суперечки, можливо через лінь, можливо просто через банальне небажання робити щось нове. Тому всі дні факультету виходять дуже схожими та однотипними.
Це варто зрозуміти правильно. Ніхто нікого не звинувачує ні в якому випадку. Просто нам всім варто памятати, що те, наскільки класним і якісним щось вийде залежить лише від нас самих. Чому б не використовувати такі можливості як день факультету для того, аби спробувати щось нове, проявити себе в чомусь дійсно неочікуваному, зробити щось дійсно феєричне, про що люди потім з захватом говоритимуть ще дуже довго. Навіть якщо це важко, навіть якщо здається що воно того не варте — це в будь якому випадку неоцінений досвід, можливість навчитись чомусь новому.
Нам всім варто знову віднайти внутрішній вогонь, для того, щоб робити такі свята як день факультету ще кращими ніж вони є. Тчніше для того, щоб вони стали чимось більшим ніж вони є.
День ФСНСТ був останнім великим цьогорічнім святом. Це було гідне завершенням сезону днів факультетів. То ж на разі ми кажемо до побачення. Проте вже наступного року ми будемо не менш активно слідкувати за всім що відбуватимется на сцені КМЦ.
До нових зустрічей!
Вакулюк Марія
Забута перлина другого плацу
Хтось з вас, шановні читачі, колись чув бодай щось про якийсь таємничий- претаємничий КМАyard? Ні? Серйозно? Ну хай там як, але зараз у вас з’явилась нагода дізнатись, що воно таке, чому його нема і як з цим жити. Почнімо.
КМАyard — це така собі невеличка частинка другого плацу зі сторони в’їзних воріт (недалеко від того самого підвалу, де базуються якісь СО та проводить репетиції до квартирників різний люд).
У принципі, його огорожу і так здалеку видно, тому, гадаю, ви так чи інакше той yard помічали, але просто не звертали уваги. То чим же цікавий цей шмат плацу?
По-перше, там є дерев’яне покриття.
По-друге, якась бароподібна споруда.
По-третє, там розвішані гірлянди з ліхтарями.
Це, власне, все. Так. Насправді це просто огороджений ворітьми шматок плацу з дерев’яною підлогою та чимось подібним на барну стійку. Але…
Колись це було просто чарівне місце: там висів тент, вкриваючи всіх від сонця, на барі продавали холодні напої та морозиво, час від часу мали місце бути різні заходи… Там навіть можна було вільно збиратись та займатись власними справами — навчатись чи просто проводити час із друзями.
Словом, доволі цікаве було місце. Але що ж трапилось? Доволі очевидний та знайомий могилянцям сценарій: допоки народ, що підтримував KMAyard в дієздатному стані, навчався, все йшло добре, але як тільки всі вони випустились… Самі розумієте. Щось просто пішло не так, або ж всі просто забили на те. Трішечки сумно, проте таке вже життя.
І от останні роки 2 стояв цей КМАyard повністю закинутий. Ну як повністю… Туди іноді скидали різноманітний мотлох та непотріб з фондів КМЦ. Абсолютно трагічна доля для крутої місцини під відкритим небом.
Але минув час, і цієї весни на багатостраждальний KMAyard звернули увагу фреші. А що роблять істинні могилянські фреші з усілякими крутими речами? Правильно, відроджують. Так і почався новий етап в існуванні KMAyard-у. З нього винесли весь мотлох, реставрували гірлянди й барну стійку, віднайшли приватизовані іншими СО меблі — проробили реально величезний об’єм роботи. Але ж є в цьому світі речі, які банально неможливо зробити: повернути когось до життя, відпрацювати отой важливий семінар в того вимогливого викладача. Або ж придбати новий тент для KMAyard-у, бо старий чомусь ніхто не зняв і він зіпсувався страшною смертю зіпсованої через людську недбалість речі.
Насправді, це єдине, що заважає знову ввести yard в повноцінну експлуатацію. Так, там наразі проводять певні заходи (там вже був КМАркет та декілька цікавих лекцій), проте без захисту від сонця в умовах лютої спеки довгий час там знаходитись трішечки неможливо. Саме тому й досі про yard ніхто не чув.
Але там, десь за обрієм все ще яскраво палахкотить надія на те, що якимось чином новий тент вдасться-таки придбати і KMAyard повністю оновить свій статус і славу чергового коворкінгу Могилянки. Але хтозна, як скоро те буде і чи буде взагалі. Тим не менш, ті самі фреші-відроджувачі не втрачають позитивного настрою та налаштовані йти до кінця! Чи, принаймні, підтримувати yard в файному для проведення заходів стані. Бо, за їхніми словами, на приведення yard-у до ладу і так пішла купа часу, сил та інших ресурсів, тому, чи потягнуть вони ще й тент, ніхто з них не ризикнув відповідати. Але кристально ясно одне — yard-у бути, але не так, як раніше. На превелику радість та на найглибший жаль.
Декілька слів щодо заходів: як вже зазначалося, їх можна проводити на KMAyard-і. Для цього потрібно звернутись до адміністрації КМЦ зі стандартним поданням. Інформація була зазначена на правах привертання уваги до існування KMAyard-у.
Шевель Ярослав
Earth without «art» is just «eh»
Мистецтво надихає, тривожить, болить, щемить у грудях. Мистецтво — це про любов, мрії, занепади, та більше про злети. Мистецтво як вираження найглибших думок найпростішим способом — наріжний камінь Всесвіту.
До 13 липня включно у галереї НЮ АРТ ти матимеш нагоду доторкнутися до прекрасного, що хвилює всі струни душі без винятку. Персональна виставка Валентини Цвєткової (1917–2007) безумовно заслуговує на те, аби її відвідати — експозиція входить до проекту “10 видатних українських художників ХХ століття”!
Художниця Валентина Петрівна Цвєткова носить звання одного з найкращих майстрів пейзажу та натюрморту в Україні. З усіх формоутворюючих засобів живопису для мисткині ключовим був колір — завжди насичений, терпкий та інтенсивний. У пошуках узагальненого образу Криму художниця прагне до концентрації всіх деталей Південного берега, дорогих її серцю, на одному полотні. Синтез натюрморту та пейзажу породжує єдину гармонійну композицію, наповнену заяскравими контрастами, — полотна дихають чистим повітрям, віють сонячним теплом та безтурботністю.
Надихнутися красою легкого морського бризу запрошує галерея НЮ АРТ, що знаходиться за адресою: вул. М. Грушевського, 28/2. Вхід — вільний. Деталі на сайті — www.nuart.com.ua.
Люби мистецтво та плекай його в собі!
Стаття — Скарлат Юлія
Фото — Тодор Холмс
© Спудейський вісник, 2019
