Спудейський вісник №39(15.12.19)
Переднє слово
▼
Андріївські вечорниці
▼
Вечорниці
▼
Не один вдома
▼
Ножі наголо
Переднє слово
Усім привіт.
Цей тиждень був складним і яскравим водночас. Сесія ж у самому розпалі, проте Могилянка є Могилянка: відбулися Андріївські вечорниці, вистава “Не один вдома”, а також затишні Вечорниці в Білому просторі. І не поспішай засмучуватися, якщо весь тиждень ти сумлінно готувався(лася) до заліків та екзаменів. Ми вже готові розказати тобі, як все було.
Аріна Кравченко,
головна редакторка “Спудейського вісника”
Андріївські вечорниці
Цього тижня ми мали нагоду дістати з шафи свої найкращі вишиванки, пояси та дукачі, дбайливо підбираючи автентичні національні строї, адже за давнім українським звичаєм увечері 12-го грудня відбуваються Андріївські вечорниці — одне з найбільш очікуваних свят, на якому хлопці й дівчата збираються, аби танцювати й влаштовувати всілякі забави, головною з яких є кусання калити.
Калита — це солодкий обрядовий хліб, випечений у формі бублика. Вкусити калиту значить забезпечити собі удачу й добробут на цілий рік. Утім, зробити це не так легко, як здається, адже до парубка, який тримає калиту високо над головою, потрібно прискакати на коцюбі, а потім — не розсміятися, бо дівчата обсипатимуть борошном.
- Добривечір, пане Коцюбинський! Чого пожалував?
- Калиту кусати!
- А дівчата тебе будуть по писку писати!
Усі танцюють, пригощаються пирогами (простіше кажучи, варениками), які дівчата встигли зробити ще до приходу хлопців, та запивають смачним узваром. Тривають цікаві ігри та ворожіння. Андріївські вечорниці — найкращий час, аби ворожити на судженого. Найбільш популярним є ворожіння на дзеркалі та свічці: підійшовши до дзеркала із запаленою свічкою, дівчина бачить у відображенні свого нареченого. Тим дівчатам, які нікого не побачили, не варто засмучуватися, адже в ніч на Андрія їм обов’язково насниться їхній суджений.
Своїми враженнями з командою СВ діляться гості вечорниць:
Мені дуже сподобалися танці й конкурси, вони не звичні й змушують відкритися й розслабитися. Музики дуже круті, особливо скрипаль: це просто новий рівень автентичности! Ще ми цього разу круто ліпили пироги: з нами була Мокрина (тобто перевдягнений у дівчину хлопець), яка грала на бубні й задавала ритм. Було дуже весело!
Любава, ФГН-3
То вже мої треті вечорниці від Спудейського. Уже рідні стали, бо це традиція, яка не просто зберігається, а й продовжує по-справжньому жити. Я люблю вечорниці за музику, обов’язково живу, автентичну. Де ще можна напроситися пограти на бубні чи басолі? Чесно, по Києву подібних місць не так уже й багато. А ще дуже тішить, що люди дійсно збираються, особливо ті, що дуже мало знають про цю традицію вечорниць, але потім кажуть, що “круто-круто-круто!” І, звісно, я, як людина проста, щиро люблю Андріївські вечорниці за вареники.
Віктор, ФГН-4
А зараз маєте нагоду зазирнути за лаштунки вечорниць і почитати інтерв’ю з організаторкою цього дійства, Поліною Бузановою, ФГН-4.
Розкажи про свій досвід організації вечорниць. Що тобі найбільше подобається, а що видається найважчим?
Минулого року я вперше спробувала себе в ролі голорга масштабного заходу — вечорниць. Тоді я навчалася на сертифікатній програмі «Профі+» і постаралася використати набуті знання по максимуму: розписала ризики, склала таблички, розподілила обов’язки тощо. Систематизація нереально виручила: тільки впадаєш у паніку — дивишся в табличку, а там усе чітко розписано, і земля знову повертається під ноги :)
Основною метою було показати людям, що «шаровари і віночки» — це не вся складова української культури, навіть не найменша її частка, що є якісний і нереально гарний контент, який відрізняється від популярного кітчу як небо від землі. Тоді ж, просто в процесі підготовки, знайшлася людина, яка розбиралася в цьому набагато краще від усіх, хто працював над цим проєктом — Яруся Квасній :) Цього року ми робили вечорниці вже разом.
Найбільше мені подобається процес. Розписувати деталі й пункти, складати загальну картину заходу, як пазли, підбирати інформацію, обговорювати з командою, креативити… Минулого року, поки знімали промовідео, навеселилися на рік уперед. Цьогоріч вийшли чудові афіші — кайфували від процесу зйомки, смішили баристу, імпровізували з елементами народних костюмів і берцями й загалом розважалися як могли. Іще дуже круте відчуття, коли у вас провисає якийсь пункт із плану, і тут хтось підкидає ідею, яка не просто заповнює порожнечу, а виводить на новий рівень усю концепцію.
Важко поєднати це все з паралельними братськими проєктами й сесією. Буває таке, що по кілька днів без сну, але воно того варте. І ще коли сидите вночі перед заходом з кооргом чи командою, і у кожного відчуття, що десь щось забули, недопрацювали чи пропустили, але що саме — ніхто не може сказати. І хтось обов’язково каже: так, усе, ми молодчинки, прорвемось, а тепер спати. І розходитесь :)
Яка твоя найулюбленіша частина вечорниць?
Початок. Коли приходять хлопці і стоять на сходах, а дівчата — нагорі, уже наготували, поворожили і згорають від нетерпіння: от зараз ми з них познущаємося! І починаються жарти, азарт, крики, аплодисменти, співи, вибухи реготу… І чудовий шанс показати себе, і потім увесь рік є що згадувати.
Іще кухню дуже люблю. Я сама туди не потикаюся — ручки не лежать, зазвичай в цей час або проводжу ворожіння, або бігаю дороблюю недороблене. Але коли заскакуєш на кухню, а там пар, борошно по всьому столу, дівчата красивенні у своїх сорочках — і руки в них білі, і обличчя білі, і співають на весь «Смолоскип». І тириш щось поїсти, а воно таке смачне, ще гаряче, і з’являється відчуття, ніби знову в дитинстві опинилася на хвилинку. Словом, нереальний кайф.
Чим тобі запам’яталися цьогорічні вечорниці?
Живою музикою. Минулого року ми програвали все з ноута, цього року теж заготували плейлист, і на пропозицію друзів запросити музик я спочатку відмахувалася, потім погодилася, ні на що особливо не розраховуючи, а вийшло так круто, що й уявити не могла! Хлопці дуже колоритні, створили атмосферу. Найголовніша фішка заходу вийшла, і народ був страшенно задоволений :) А ще до нас раптом прийшли дівчата з консерваторії й співали в перервах і під час готування, ви б то чули просто.
Дякуємо Спудейському Братству за неймовірні вечорниці й чекаємо на зустріч наступного року!
Світлини: Тая Мушка
Дарина Чупат
Вечорниці
13 грудня в Білому Просторі ми влаштували власні вечорниці. Виснажені сесією люди в пошуках відпочинку для своєї втомленої душі зібралися разом, перевдягнулися у вишиванки, увімкнули на максимальну гучність запальні українські пісні і влаштували неймовірне дійство.
Ми взяли за зразок традиційні українські вечорниці і трохи переробили їх на могилянский лад: у вихорі з червоних стрічок ми танцювали, співали, обіймалися, дарували одне одному крихту підтримки та надії на близьке та успішне завершення навчання, ділилися теплом та передбаченнями на майбутнє.
Ворожіння були різноманітні, кожне — по-своєму особливе та чарівне. Хтось пророкував повороти долі на кавовій гущі, що залишалася на дні крихітного горнятка. Вгадати візерунок виявилося непростим завданням: чи то залишки кави вималювали блискавку, чи то літеру «й», чи то взагалі мишу…
Але врешті-решт малюнок ставав чіткішим і зрозумілішим: чи горнятко пророкує закоханість, нового друга, чи високий бал з політичної географії в заліковці.
Хтось пускав свічки по воді і спостерігав: з яким ім’ям запалає папірець, так і буде звати твого судженого: Назар, Нестор, чи, може, Олексій? А хтось пропонував обрати одне горнятко з семи: якщо випаде шмат цибулі, це означає, що на тебе чекають сльози (може від щастя, хто зна?), а якщо скибка хліба — останній екзамен складеш на відмінно.
Зрештою зрозуміло, що всі ми дуже різні: хтось із філології, хтось із соціальної роботи, хтось любить писати вірші, а хтось — грати на фортепіано. Але є дещо, в чому ми всі страшенно схожі: у кожного на обличчі з’являється однакова посмішка, коли ворожка промовляє: «кавова гуща пророкує тобі успіх» або «на тебе чекає любов», чи «твоїм проблемам скоро кінець».
Ну що ж, каву попили, поворожили, передбачення почули — тепер варто починати втілювати їх у життя! Адже власні сили, наснага і, звісно, крихта магії з наших вечорниць здійснять усі бажання.
Бондаренко Марія
Не один вдома
Дедлайни. Сесія. Заліки… Коли вже будуть мандаринки, ялинка та атмосфера Різдва? «Не один вдома» — новорічне дійство від «Та Могилянки», що принесло в стіни КМА тепло та затишок сімейного свята. Безсумнівно, Могилянка — наш дім, однак, запевняємо, на ті півтори години, ми перенеслись в дім із знаменитого різдвяного фільму «Один вдома» настільки, що й забули де ми є насправді.
Сюжет та концепт вистави були досить нетиповою інтерпретацією казки: фентезі, детектив та мелодрама. Так, і це все лише одне дійство.
А ще тут просто феєрія образів: антагоністи та протагоністи об’єдналися в одній детективній історії Кевіна, того самого відомого розбишаки що залишався «один вдома». Однак цього разу Кевін підріс, і йому вже 20 (як і актору, що його грав, Івану Білашу).
Круела (Саша Власенко) та Білосніжка (Марина Семченко), Грінч (Даня Бонд), Кай (той, що Ілля Лапко), Мишачий король (Костянтин Бєляєв) та Лускунчик (Олексій Литвин), три Діди Морози (Михайло Дубас, Ігор Зелінський та Владислав Галицький). А це далеко не всі герої, що були на сцені КМЦ в п’ятницю 13го. Такий незвичний та нетиповий підхід до героїв казок запропонували нам сценаристи вистави (якими були Рев’якіна Софія, Вакулюк Марія,а також виконавиці ролей Снігуроньки та маленької дівчинки Голубенко Валерія, Булавіна Марія).
Попри головну мету сценаристів подарувати атмосферу Нового Року, вистава порушила дуже багато актуальних проблем суспільства й сьогодення: вбивство тварин, еко-проблема (образ Круели та Білосніжки), конфлікти в сім’ї, зрада (Кай), батьківство та стосунки з дітьми (Мишачий король та Лускунчик), кліше щодо зміни іміджу (Грінч). Кожне амплуа втілювало різні меседжи суспільства і кожен актор переживав свого героя та шукав цю рису та поклик у собі.
Але, звісно, все було не настільки драматично: гумор, жарти, локальні меми, професійна гра акторів не могла не насмішити публіку та не подарувати невимушену атмосферу події. Безсумнівно, ми можемо стверджувати, що за жартами про «хочемо песика», «купи лижі», «айфон-яблуко для Білосніжки», «Грінч-Шрек, що мріє стати сніжинкою», «киш, миш», розкладом Грінча, що досить часто нагадував нам наш власний розклад, ми забували усі свої проблеми, а сміялись і підтримували наших бадді (хвилинка піару наших любих Маринки та Валентинки, які просто розірвали ) так, що сьогодні не можемо говорити.
Звісно, такої феєрії не було б без неймовірних танців, та різноманітних стилів та музики, що деякою мірою нагадувало водевіль або мюзикл. Костюми, грим, акторів та декорації — сценаристи серйозно підійшли до цього питання, тож кожен герой виглядав повним відповідником себе, що точно передавало ефект казки та магії.
Дізнаємось думки тих, хто створив для нас цю казку?
Ідея була не моя, це придумали мої подруги, Соня і Настя. У мене було правда мало часу, тому я займалась лише SMM, а дівчата займались постановкою. Настя ставила танці, а Соня розроблювала сценарій і режисуру. Тому в принципі я тільки це координувала, допомагала як могла, тому це все відбувалось через платформу «Та Могилянка».
Спочатку мені обрали роль Снігової Королеви, але я подумала, що це було б надто типово для мене. А справа в тому, що в акторстві дуже важливо змінювати амплуа, інакше ти опиняєшся у сценічній клітці. Вміння визнавати помилки — ось те важливе, що я взяла від Круели.
Саму виставу ми робили для себе. Коли в якийсь момент мені сказали «Блін, у залі нікого немає», я ні на секунду не засмутилась, тому що, а яка різниця? У нас «балдьожна» команда, за цей місяць репетицій ми стали настільки сім’єю, що стало абсолютно неважливо як би це все пройшло, навіть якби всі мікрофони сіли, а світло згоріло. Ми настільки ловили кайф від того, як ми цим всім займалися, що я навіть передати не можу. Заради таких людей варто робити щось у своєму житті.
У самій постановці ми виділяємо риси Різдва: сімейність, вогні в серці, очах, на ялинці. А третє від себе можу виділити — запахи Нового Року, ялинки, мандаринок, шампанського…
Наступний рік — це не просто вступ у нову декаду. Більше не буде одинички перед останньою цифрою. Не знаю, що від цього чекати, але сподіваюсь, що нам усім буде везти, і що ми будемо входити в Новий Рік дружньою сім’єю (до речі, ми всі будемо святкувати Новий Рік разом).
Насправді цей концерт мав стимулювати новорічний настрій. Відсутність снігу змусила виконувати нас робити цю роботу замість нього.
Саша Власенко, ФСНСТ-4
У мене не було як такого персонажу. Ви бачили, всі гримуються, щось роблять. А у мене просто мій светр. Але мені й не треба було робити пародію на Кевіна, бо він малий, ну а мені 20. Я міг грати просто себе, але від цього я тільки задоволення й ловив, бо ти мало працюєш над цим. Вчиш собі текст та й насолоджуєшся. Однак навіть у цьому, здавалося б, позитивному персонажі треба було знайти негативне. Він підлий, бо вся історія, яку він розповідає, виявляється звичайною «заманухою» щоб звинуватити цю дівчину. Але ця підлість є на межі із звичайним бешкетством. Ось ця багатогранність у персонажі мене приваблює.
Формат мені дуже сподобався. Я не вважаю, що це вистава, це швидше концерт. Вистава може провалитися, а концерт ні. Це відмінне від Дня Факультету (Боже, я вже 4 роки на це дивлюсь). Мені дуже сподобалося як це все зайшло в зал.
Знаєте є така трошки «імбіцильна», якщо можна так сказати, фраза: Весело не там, де веселять, а там, де веселяться. І тому, коли люди самі приходять щоб отримати задоволення, ми їм просто допомагаємо, і при цьому ще й самі отримуємо задоволення, це такий круговорот задоволення в природі, і я просто в захваті.
Топ-3 риси Різдва: сімейність, гармонія, яку ти віднаходиш у собі за рахунок такої кооперації із сім’єю, і радість від попередніх рис.
Іван Білаш, ФГН-4
Я приєдналася до самої вистави коли вже пройшло вже два тижні підготовки (тобто сам сценарій я вже не писала), але коли я побачила цей сюжет, це було для мене реально дуже дивно, адже змішалося купа персонажів, цікавих особистостей, як-от Білосніжка і Грінч. Ну це дуже круто! Абсолютно різні типи характерів єднаються у цій виставі точно як за новорічним столом, коли об’єднується вся сім’я з абсолютно різними, але рідними людьми. Це дуже крута атмосфера, і кожен раз, коли ми проходимо фінальний танець, це справжній сплеск емоцій, коли ти розумієш, що все пройшло. Це було просто в мить кліпання ока, ми навіть не відчули екватора вистави, але настільки кльово, адже, якщо ви чули, то тільки куліси зачинилися, і тут «ААААА».
Це перший раз у мене є справжня роль перед таким залом, у мене тут безліч різних емоцій всередині. Узагалі, між тим, щоб грати антагоніста чи протагоніста, я би вибрала антагоніста, адже суто в казках вони цікавіші і не такі поверхневі. Але так склалось, що моя Білосніжка теж не така проста, тож своєю роллю я задоволена.
Марина Семенченко, ФГН-2
Я граю Лускунчика. До речі, в дитинстві мій дідусь хотів віддати мене на балет, щоб я грав Лускунчика, і тепер він прийде і в нього буде здійснена мрія. Моя роль мені дуже подобається, він досить неоднозначний, так сказати, небанальний, не типово гарний і розумний, а гарний і нерозумний.
Раніше я брав участь у багатьох виставах, але завжди хотів, щоб у Могилянці була новорічна вистава, а не просто «День Факультету». Тому, саме завдяки тому, що це все робила ініціативна група, ця вистава є дійсно якісною.
Із очікувань від виступу є бажання отримати кайф (я сьогодні сесію закрив!).
Олексій Литвин, ФСНСТ-4
Одного разу, десь о 12 годині ночі, мені написала хореограф, Настя. Вона сказала, що мене хтось порекомендував. Хто саме, для мене це залишається таємницею, але вірогідно, що це були наші бадді, за що я їм дуже вдячна.
Певних очікувань не було, я лише чекала результату, адже вкладала свій час і сили. Кульмінаційним моментом для мене стало вже завершення, коли ми просто хаотично почали стрибати і танцювати на сцені.
На рахунок концепту, аж до генеральної репетиції я не бачила виступу повністю, і не знала як це все можна поєднати в одній виставі, але це вийшло.
Топ-3 риси Різдва: 1) традиційне українське, як-от колядки, а звідси вже йде родина і сімейне. 2) сніг, якого у моєму житті було досить мало. 3) ніч, оскільки сонце взимку сідає дуже рано.
PS від мами Софіперсань: топ-3 риси Різдва: цукерки, колядки, чудо.
Софія Персань, ФГН-1
Минулого року ми організовували Byfresh, тому ми розуміємо що це таке, і як це робити. І тому нам було цікаво організувати щось подібне, але при цьому й щось таке, чого не було раніше. І коли Саша скинула повідомлення в бесіди на рахунок написання сценарію, то я відразу до цього долучилась.
Свого героя я вважаю не таким цікавим як всі інші, знову ж таки бо я не танцюю, і не співаю, але він розбавлений жартами, приколами. Однак все ж таки цей персонаж досить класичний, тому я намагалась зробити його більше схожим на себе, і от, ми маємо трохи «бидловату» Снігурку.
Очікування у мене досить занижені, так як, на жаль, ми пізно запустили SMM-кампанію. Але до цього я розумію, що два місяці підготовки, емоції, сили, вкладені в цю подію говорять мені, що все має пройти чудово.
Валерія Голубенко, ФСНСТ-2
Я одна з двох сестер Кевіна, наша роль — це втілення тих двох опосумів, пам’ятаєте? «Все дело в том, что мы — тупые». Це ми. І ми відкриваємо цю виставу. А хвилювань у мене немає. Замість них у мене очікування. Знаєте, починається вистава, куліси розходяться, і перший кого бачать глядачі — це ти. Ну це просто неймовірно.
Валентинка Правнік, ФГН-2
Взагалі, у цій виставі я трошки грав, трошки й не грав… А на рахунок концепту, в Могилянці таке вперше. Такий мюзикл, масова театральна постановка, з такими танцями, і виявом акторського майстерства, і форматом. Сказати, що я зіграв дуже круто, я б не сказав, але мені сподобалась атмосфера, яка тут була. Пророблена колосальна робота, дуже багато людей задіяно, і дуже багато часу було витрачено не просто так, а задля створення такої справжньої новорічної атмосфери.
Даня Бонд, ФПРН-2
Мені складно думати, у мене ейфорія. Я дуже вдячний цій команді за те, що вони покликали мене, і мені дуже подобається те, що ми створили. Дякую всім, і Спудейському Вісніку, що прийшли до зали, я сподіваюсь, що ми подарували вам те саме «Новогоднее настроение» (співає).
На рахунок мого персонажу, коли мене покликали, я був Каєм, і тут, на генеральній репетиції Ваня Білаш каже мені, що я Ілля Лапко. Ну, ми так і залишили.
Ілля Лапко, ФГН-2
Доволі складно було відіграти те, що я чийсь батько, і треба зізнатись в цьому. Але мені пощастило із моїм напарником, він досвідчений в цьому (як і я).
Загалом мені все сподобалось, але на майбутнє сподіваюсь, що буде щось ще більш серйозне. Зараз в сесійний період така вистава дуже потрібна, адже робить наше могилянське життя трішечки кращим. Такий заряд позитиву і сплеск емоцій я відчув вперше. Процес підготовки був дуже довгий, але воно того вартувало.
Топ-3 риси Різдва: красиві дівчата, апельсинки, шалені тусовки.
Серед очікувань на наступне десятиліття є надії на одруження, пару дітлахів, і шось ще прикольненьке.
Костянтин Бєляєв, ФСНСТ-2
Ми із моєю подругою Сонею вирішили, що хочемо зробити щось новорічне. Потім ми скооперувались із «Та Могилянкою». Це було дуже весело, іноді складно. Концепт сценарію ми змінювали ледь не кожен день. Спочатку ми взагалі хотіли зробити одну новорічну казку, а потім вирішили змішувати їх. Однак сам сценарій як-от репліки я не писала, бо не вмію. Я була хореографом. Перший танець, який я придумала — танець Круели і Сніжної Королеви. Це вийшло так елегантно, гарно, і дуже просто зародилось.
Топ-3 риси Різдва: враховуючи те, що я була мамою Кевіна, скажу, що 1) не залишайте своїх дітей самих вдома. 2) святкуйте із рідними та близькими. 3) створити атмосферу Різдва самим.
Настя Коршенко, ФПРН-2
Катерина Шевчук, Анастасія Костенко
Ножі наголо
Думаю, більшість з наших любих читачів скажуть, що немає нічого кращого за добре продуманий, цікавий, стильний детектив. Усі ми іноді захоплюємося історіями з непередбачуваним сюжетом, наповненим інтригою та великою кількістю деталей. За такими історіями із задоволенням слідкуєш, читаючи такі книги не спиш ночами, тому що “Боже, а що ж буде далі!? Ще один розділ і точно спати…”. Такі фільми дивишся на одному подиху. На щастя, цієї зими кінотеатри мають що запропонувати, якщо ви сумували за детективними історіями.
“Ножі наголо” — по-справжньому вартісне кіно. Самобутнє, неймовірно цікаве, смішне — воно просто закохує у себе з перших хвилин. Йдучи до кінотеатру, я мала великі очікування, однак боялася, що вони, як то часто буває, не справдяться. На щастя, це був той випадок, коли я помилилася і була дуже цьому рада.
Сюжет розгортається навколо вбивства багатого письменника Гарлана Тромбі (Крістофер Пламмер). Чоловіка знаходять з перерізаним горлом у власному кабінеті на ранок після святкування його 85-ї річниці разом зі своєю чималою сім’єю. Спочатку констатують самогубство, проте все виявляється складнішим, коли для розслідування справи хтось, підозрюючи вбивство, анонімно наймає приватного детектива Бенуа Бланка (у неперевершеному виконанні Деніала Крейга). Він разом з поліцією починає шукати правду. Для цього їм доводиться мати справу з кожним членом родини Тромбі, а також його медсестрою Мартою.
Кожен має власну історію. Тут і вдова сина Гарлана з молодою дочкою, якій потрібні гроші на коледж, і син Тромбі, який потребує грошей від батька на розвиток книжкового видавництва… У всіх свої проблеми, однак їх об’єднує дещо спільне. Ні, не мертвий батько, а його гроші. До чого ж призведуть сімейні сварки? Кому ж із них вигідне вбивство? Не будемо спойлерити! Просто повірте, усе набагато складніше, ніж ви можете подумати.
Усе в цьому фільмі продумане: від власне сюжету до найменших елементів декору розкішного заміського маєтку Гарлана Тромбі. Кольори, манера зйомки, діалоги, музика, костюми — все бездоганно.
Шарму ції історії додає її камерність. Те, що фактично всі події відбуваються в стінах одного будинку, дозволяє сповна зануритися в атмосферу. Складається враження, що ти сидиш в одному з тих старовинних крісел в кутку і слідкуєш за всім — непомітний тихий спостерігач. Фільм стає більш схожий на театральну постановку.
Фільм сповнений гумору та іронії. Вони доповнені просто неповторною грою, тим паче, що акторський склад неабиякий! Окрім вже загаданих Крістофера Пламмера та Деніала Крейга (ох же ці яскраво-блакитні очі…), ми маємо в команді Кріса Єванса, Джеймі Лі Кертіс, Кетрін Ленгфорд, Анну Де Армас ті інших.
Ми щиро сподіваємося, що змогли зацікавити вас, та наполегливо радимо придбати квитки й провести вечір за переглядом цієї кінокартини. Вона того варта.
P.S.
Маленький інсайт: саме цей фільм частково надихнув сценаристів новорічної вистави “Не один вдома” від ТА Могилянка. Тому дивіться та проводьте аналогії. Гарного перегляду!
Вакулюк Марія
© Спудейський вісник, 2019
Telegram | Facebook | Instagram
