Як проживати смерть

Ілюстрація та дизайн: Лі Трофименко

Події останнього року змушують нас вчитися проживати потрясіння систематично. Регулярно, ніби за графіком — після дня волонтерства, прогулянки квітучим Києвом, закриття чергової письмової — нас повертають у стан невимовного болю звістки про загиблих у бою друзів, новини про чергові масовані обстріли житлових кварталів, дописи про дати і місця прощань з однокурсниками.

У школі нас не вчать, як давати собі раду у випадках, коли відчуваєш, що зі смертю близької людини відмирає частинка тебе. Не існує і «правил», за якими ти можеш підтримати когось у жалобі. Ми попросили Катерину Кріжік, керівницю Центру САПС, соціальну працівницю та викладачку Школи соціальної роботи НаУКМА, відповісти на важливі питання про горювання, бо розуміємо, що надзвичайно важливо знати, як діяти в таких ситуаціях.

Як поводитися з інформацією про чиюсь загибель?

Інформацію про чиюсь загибель важко сприйняти — у цей момент нормально відчувати сум, гнів або безсилля. Передусім варто дати собі час на те, щоб прийняти новину та емоції.

Якщо ви дізнались про загибель не від публічного повідомлення рідних, слід утриматись від поширення інформації — варто дати родичам час та простір, аби осмислити втрату, і не навантажувати їх комунікацією ззовні.

За уточненням інформації про загибель могилянця чи могилянкині можна звернутись до представників деканату зі справ студентства — Гліба Кузьменка (g.kuzmenko@ukma.edu.ua) або Сергія Фірака (serhii.firak@ukma.edu.ua). Відділ по роботі зі студентами уточнює можливість поширення інформації про загибель у рідних; обставини загибелі; потребу в підтримці (наприклад, фінансовій, психологічній тощо).

Якою буває реакція людей на потрясіння? Чи вона універсальна?

Люди реагують на втрату по-різному. Всі, мабуть, чули про стадії переживання горя — заперечення, гнів, торг тощо. Попри свою популярність, ця класифікація не підтвердилася сучасними дослідженнями. Актуальні наукові дані демонструють, що всі люди проживають горе по-різному, і лише незначна частина проходить крізь ці стадії. Реакція на втрату може виявлятися у чотирьох сферах: психологічному стані, фізичному стані, у поведінці та в екзистенційних/духовних аспектах.

• Психологічний стан: найбільш поширеними є відчуття суму, гніву, спустошеності, провини, тривоги, оніміння, ступору, шоку. Деякі люди також можуть ставати роздратованими, почуватися депресивно або мати перепади настрою.
• Фізичний стан: найчастіше реакція виявляється у змінах у режимі сну або апетиті. Людина починає дуже багато їсти — або не їсти взагалі. Цілий день не може встати з ліжка — або не спить кілька днів поспіль. Крім того, може з’явитися головний біль, біль у м’язах, проблеми з травленням.
• Поведінка: самоізоляція, проблеми з концентрацією, ризикована або агресивна поведінка тощо.
• Екзистенція: втрата сенсу життя, розуміння цілей та змісту своїх дій.

Кожна ця реакція є нормальною, однак варто пам’ятати, як давати собі раду.

Чого точно не варто робити, переживаючи горе?

• Задушувати свої емоції та уникати їх.

Вживання алкоголю чи речовин, що затьмарюють свідомість, лише тимчасово заблокує відчуття болю — але це не допоможе його прожити. Те саме з надмірним навантаженням себе роботою: перевтома справді може взяти гору над усіма іншими почуттями, однак емоційний стан нагадає про вчинену над собою наругу пізніше. Уникнення болю лише ховає його, проте не загоює травму. Для переживання трагічних подій необхідно давати собі час.

• Самоізольовуватися.

Нормально бути на самоті та проводити час із собою, однак тривала самоізоляція може створити відчуття самотності і покинутості. Спілкування допоможе зрозуміти, що інші готові підтримувати та бути поряд.

• Припиняти турбуватися про себе, ігнорувати свої потреби.

У складний період потрібно брати себе «на ручки» та звертати увагу на те, чого потребує організм. Що б не сталося, продовжувати нормально функціонувати можна лише за умови турботи про свої тіло та розум. Придбайте улюблену косметику, обніміть домашніх тваринок, зателефонуйте друзям, якщо хочете чимось поділитись. Головне — прислухатися до себе.

• Ухвалювати масштабні рішення.

«Який тепер сенс у цих письмових, я просто відрахуюсь» чи «Я теж поїду мститись, байдуже, що не маю досвіду» — імпульсивні думки, що можуть зашкодити, якщо активно спонукатимуть до дій. Виникнення подібних інтенцій природне. Втім, варто почекати, щоб усвідомити, чи не навіяні ці ідеї емоційною напругою, і чи справді вони є вашими бажаннями.

• Порівнювати своє горювання з горюванням інших.

У всіх нас різний рівень емпатії. Ви можете бути в розпачі через смерть незнайомої людини в той час, як інші зовнішньо спокійно можуть сприймати звістки про загибель близьких. Не засуджуйте ні себе, ні когось за будь-які прояви горювання: хтось може багато плакати, хтось — говорити, а хтось навіть постійно сміятися й жартувати.

Як підтримувати людей, що горюють?

Будьте поруч. Нагадування, що ви поряд, допомагатиме пам’ятати, що завжди можна звернутися по підтримку. Якщо вам комфортно, краще увімкнути сповіщення та відповідати одразу за можливості. Не віддаляйтесь і дайте людині відчути, що готові піклуватися про неї у будь-яких станах.

Слухайте. Іноді мовчання говорить більше за слова, а проговорювання вслух стає особистою рефлексією.

Вживайте щирі слушні слова. «У мене колись так само було» — не найкращий спосіб підтримати. Варто не порівнювати досвіди, а нагадувати, що всі відчуття унікальні та з ними можна впоратися. Уникайте кліше «На все є своя причина», «Час все вилікує» — це може створити відчуття штучності та байдужості. Не знецінюйте чиїсь емоції: «Нічого страшного» чи «Скоро мине» у цьому випадку — табу.

Важливо також не давати обіцянок на кшталт «Все буде добре», адже в моменти невизначеності це не лише звучить непереконливо, а і є не дуже доречним.

Топ-5 очевидних речей, які справді допомагають:

1. Поживна здорова їжа. Наше тіло віддячить достатньою кількістю енергії.
2. Сон. Він допомагатиме нервовій системі впоратися з проблемами на фізичному рівні, тож стане опорою і для кращого ментального стану.
3. Турбота про себе. Прийміть душ, вийдіть на прогулянку, провітріть кімнату. Важливо не забувати про рутинні речі — це нагадуватиме, що життя триває, адже деталі залишаються на місці та складаються у щось більше.
4. Спілкування. Воно іноді стає порятунком, бо дає зрозуміти, що ви не самі зі своїми переживаннями. З надійними людьми поряд буде простіше впоратися з усім.
5. Виписування думок на папір. Письмо від руки матиме медитативний ефект, а також допоможе віднайти нові сенси, що надихнуть на продовження звичного життя.

Як не соромити себе за те, що ти продовжуєш радіти життю, попри чуже горе?

Відчуття провини у таких ситуаціях є поширеним і є нормальною реакцією на ненормальні події. Ключовим у цьому питанні є практика співчуття до себе та здатність прийняти свої емоції. Треба усвідомити, що відмовою від звичних клопотів та радощів неможливо змінити ситуацію. Проте можна вчитися жити з цим досвідом та налаштовуватися на життя, що ставатиме все більш зрозумілим та спокійним.

Найголовніше в процесі горювання — збалансовувати його з повсякденними активностями та мати підтримку людей поряд. Так повернення у звичний життє-робочо-навчальний ритм пройде легше.

© Спудейський вісник, 2023

© Жодна частина цього матеріалу не може бути відтворена в будь-який спосіб без покликання на першоджерело.

Facebook | Instagram | Telegram | Twitter | YouTube| Spotify | Email