Домашній вісник. Спудейський вісник №10 (06.04.20)
Переднє слово
▼
Як не поїхати кукухою на карантині?
▼
В епідемічному бараці
▼
Звичайні незвичайні могилянці
▼
Весна за скляними ґратами
▼
Час пограти!
▼
Як тренуватися на карантині?
▼
Ми хочемо тебе п-и-с-ь-м-о-в-о
Переднє слово
Найщиріші вітання,
дорогі читачі Спудейського!
Ми провели ще один тиждень удома, виконуючи домашні, танцюючи танго з дедлайнами, засинаючи вранці за своїм улюбленим серіалом, читаючи поезію чи давно заплановану для прочитання прозу. Новий тиждень приносить не ті вісті, які б хотілося чути: кількість інфікованих від пошесті зростає в геометричній прогресії, заходи протидії епідемії стають ще жорсткішими. Але є й гарна новина — на дворі тепер весна, справжня, з теплом, хоч поки і недосяжна для нас. Могилянка все швидше наближається до початку сесійного тижня. Домашній вісник сходить над містом та прагне вкотре закликати Вас піклуватись про здоров’я та добробут близьких, тому просимо: залишатись удома та покидати домівку лише за нагальної потреби.
Цей випуск ми підготували з думкою про кожного із Вас. Тут ми думаємо, як бути зараз, як допомогти тій частині спільноти, котра цього зараз потребує. Зустрічаємо весну з думками про теперішнє та майбутнє. Неспинно, щовипуску, ми знайомимо Вас із частинками могилянської спільноти, ділимось їхніми роздумами, планами та переживаннями. Цей випуск містить надзвичайні поради від членів нашої команди — як в умовах карантину підтримувати своє фізичне здоров’я і форму, у що пограти з рідними вдома.
Зичу залишатись здоровими, дбати одне про одного, не занепадати духом і будувати плани на майбутнє, адже життя продовжується і попри все… воно прекрасне…
Головний редактор «Спудейського вісника»,
Сергій Фірак
Пам’ятаєте себе, фреша із величезними очима, що вперше ступає на КМЦ, знайомиться зі своїми бадді і вслухається у їх розповіді, не розуміючи половину їх лексики? Не дивно, Могилянка, певно, має найбільше своїх внутрішніх термінів, тому, щоб полегшити життя майбутнім поколінням могилянців, та розширити ваш уже наявний вокабуляр, команда Спудейського Вісника нещодавно запустила свій особливий проєкт – Спудейський словесник. Він містить сучасну могилянську термінологію, власні архаїзми й історицизми, ті, які у всіх на слуху, і ті, про які ніхто не чув.
Читайте. Діліться. Обговорюйте. Доповнюйте. Розвивайтесь і розвивайте.
Як не поїхати кукухою на карантині?
Іде 4-ий тиждень карантину: кількість хворих на коронавірус збільшується у геометричній прогресії кожного дня, пес ковтає шкарпетки, мама намагається збагрити усю їжу з холодильника, консьєржка застерігає не підходити до неї, бо «вона в групі ризику», і на цьому життєрадісному фоні ви ще й дізнаєтесь про завдання за годину до дедлайну? Чекайте, ще ж курсова! Трошечки сіпається око, а до того звідусіль «Ми відкрили базу суперкласних курсів — не пропустіть! Тільки на період карантину». Ну все, повний набір для апокаліпсису готовий, а ваша кукуха давно попрощалася і, здається, відлетіла у вирій назовсім…
Ситуація абсолютно нова — ми ув’язнені у власних помешканнях, причому здебільшого з родичами, ще й 24/7. Здавалося б, можна працювати у своєму ритмі, висипатися і взагалі рятувати світ, не виходячи з дому. Проте чому ж все тоді так тисне? Якщо відчуваєте, що впадаєте у розпач, команда «Спудейського вісника» охоче спробує допомогти. Ми самі поки не знаємо, як вигребти з цього шторму 2020, проте почнемо разом!
1.First of all, аби трохи зменшити постачання паніки у ваше життя, фільтруйте новини, які читаєте. Зрозуміло, що зараз кожен тримає руку на пульсі, та потрібно все ж ставитися критично до кожної дещиці інформації. Читайте тільки в тих джерелах, яким довіряєте і насамперед — тіште свій мозок також гарними новинами, бо вони точно є! Раджу підписатися на The Village Ukraine. Життя продовжується, і воно може бути більш ніж стерпним, навіть прекрасним! Різноманітні підбірки, нові ініціативи, найсвіжіші апдейти вже чекають.
2. Добре, карантин — не канікули, і видається, ніби потоку завдань кінця-краю немає. Як встигати продуктивно працювати і заряджати сили за відпочинком? Особливо, якщо живете не наодинці? Матеріал, який раніше вивчали з викладачем, тепер лишається на самостійне опрацювання, тож для адекватного засвоєння потрібно більше часу. Не хапайтеся одразу за усі справи. Спершу, визначте період дня, який можна присвятити виконанню завдань. Плануйте, вносьте власні дедлайни, розписуйте покроково — загалом так, як буде зручно вам. Найголовніше — озвучте свій робочий день для рідних. Поясніть, що в цей проміжок часу чіпати вас буде вибухонебезпечно! Покажіть, як вам це важливо. Не бійтеся також проґавити можливості для саморозвитку, ви все встигнете. Потрібні речі знайдуть вас у відповідний час. У кожного свій темп, і, до того ж, яка користь від курсів, якщо вони тільки дратують своїм існуванням ? Перетворіть обтяжливу рутину на цікаве дослідження за допомогою різноманітних ритуалів. Подумайте, що допомагає сконцентруватися саме вам? Улюблений чай, таймер, ароматичні масла, красиві ручки, шурхіт сторінок чи клацання по клавіатурі. Приймається будь-що! Не забувайте глибоко дихати, спробуйте навіть отримати задоволення, адже просто зараз ми отримуємо новий досвід. Творимо історію, знаєте…
3. Приділіть увагу вашому тілу, рухайтеся! Навіть якщо вважаєте за потрібним взагалі не виходити на вулицю — можна робити зарядку вдома. Шукайте вправи собі до вподоби і виконуйте у своєму ритмі. Прислухайтеся, як ваше тіло розігрівається, м’язи напружуються і тягнуться, а розум відволікається від шрифту Times New Roman. Зарядка — надто складно? Просто потягніться, як у дитинстві. Мінімальний рух вже буде перемогою. Також, усі ми знаємо, що постійно треба ретельно мити руки з милом, проте варто також пам’ятати, що частий контакт з водою сушить нашу шкіру. Не забуваймо зволожувати руки! Ну і, звісно ж, оскільки всі ми почали більше часу проводити перед екраном, бо навіть дружні бесіди перейшли повністю в онлайн, наші очі більше напружуються. Регулярна зарядка вбереже зір.
4. Великомасштабна anxiety, що зависла над усіма чорною грозовою хмарою, не дає цінувати моменти і усвідомлено їх проживати. Спробуйте медитації! Зараз спеціальних застосунків з таємничим голосом чи заспокійливими звуками величезне різноманіття, тож кожен знайде собі щось до смаку. Якщо не вдається втекти від шуму в голові, спробуйте просто сконцентруватися на тому, що відчуваєте, спокійно дихаючи, поспостерігати за плином думок. Зупиніть це нескінченне коло перегонів, страждань. До речі, так можна також засинати під шум моря, шелест зірок чи будь-що. Увімкніть приємні мелодії — і нарешті розслабтеся. Спробуйте випрацювати час для своїх внутрішніх потреб у звичку, і згодом побачите результат, який неодмінно треба буде зафіксувати! Занотовуйте в щоденник чи нотатник, а якщо ближче електронний формат, можна спробувати застосунок DayOne. Розписування своїх емоцій і вражень допомагає не тільки боротися зі стресом, а ще й краще пізнати себе!
5. Інші психологічні практики. Можна сісти у затишному куточку вдома, заварити трав’яний чай чи приготувати каву в джезві і записати 7 речей, які змусили загорітись щось всередині. Це можуть бути найдрібніші деталі, найпростіші вчинки, але вони важливі, бо показують, що все не дарма. Щовечора записувати хоча б три речі, за які вдячні сьогодні; три речі, за які можна себе похвалити. Практикуючи усвідомленість, було б корисно виписати спогади з дитинства, де було безпечно і спокійно. Проаналізувати, що саме дарувало ці відчуття й додати такі складові peace of mind у своє життя.
6. Що ж, але самоізоляція — не означає відвернутися від усього світу. Підтримування зв’язку з друзями, рідними, які не поруч, здатне знищити почуття тривоги. Діліться переживаннями, шукайте і надавайте підтримку. Якщо геть накриває, рішення є: Могилянці створили групу у Facebook KMASupport, де ви можете почитати статистику, знайти допомогу або можливо навіть самим допомогти викладачеві у рамках нової ініціативи!
7. Якщо ви усе це прочитали, але фрустрація нікуди не зникла — it`s ok. Додаткові речі можна дізнатися зі статті від hromadske.ua з іншими порадами, роз’ясненнями від психолога. Раджу також почитати лайфхаки від BuzzFeed і прослухати неймовірний подкаст «Простими словами»., якщо ще не чули про нього. (Він є майже на всіх платформах). Усі ці поради — не заклик до дії, якщо ви не маєте до того бажання. Лежати в ліжку, сховавшись за серіалами і ковдрою — теж добре. Ми усі заслуговуємо на відпочинок. Просто надаємо можливі джерела для власного research, no pressure.
8. Наостанок, тримайте найкращу підбірку натхнення усіх часів — список телеграм-каналів надзвичайно талановитих могилянців aka канали прасвєтлєнія:
Ненаписані вірші
Суб’єктивно
Жуйте дупу
Час ідеї настав
Cucutsapol’
Nesvidomo
Сховок
Недоречність
Rebel Red Carnation
Додаток/Обставина
Тримайтеся, посміхайтеся і будьте здорові!
В епідемічному бараці
Вже четвертий тиждень, як Україна знаходиться в умовах карантином. Дехто з того часу не виходив з дому. Для декого життя триває без особливих змін.
Людство чимало разів стикалося з епідеміями. Завдяки адаптивності у часи кризи конструювалися нові норми та інституції. Рівно сто років тому Валер’ян Підмогильний опублікував нарис «В епідемічному бараці», де написав: «… я не люблю підмальовувати життя. Слабодушність це». Ця ж думка спонукала мене до написання цієї нотатки.
Що незрозуміло?
Коли завершаться карантин та пандемія. Цього не знають ані епідеміологи, ані державні службовці у МОНі, МОЗі, ані Трамп, ба навіть Аваков (йой) не знає. Не питайте нікого про це — не змушуйте інших брехати.
Не варто бачити докази оптимістичного розвитку в Китаї чи деінде у Південно-Східній Азії. Перш за все варто зрозуміти, що в Китаї, серед іншого, було застосоване цифрове спостереження задля ізоляції інфікованих осіб і визначення тих, хто з ними контактував. Застосування таких методів зараз розглядається у Європі. А. Аваков обіцяв використовувати дані мобільних операторів, якщо надзвичайний стан буде запроваджений. Утім, зрозуміло, що в Україні це можливо реалізувати лише частково.
Поза тим, Майк Остергольм з Університету Міннесоти вважає, що хоч методи надзвичайного проникнення державного у приватне і призвели до подавлення спалаху, Китаю, приміром, уже загрожує друга хвиля зараження.
Цю ж думку поділяють учені з Імперського коледжу Лондона. За їхньою моделлю, остаточно зупинити поширення найближчим часом не вдасться, оскільки забезпечувати довготривалий карантин доволі складно.
Що зрозуміло?
Як було визначено вище, пандемія не завершиться 24 квітня, незалежно від рішення уряду Д. Шмигаля. Це рішення буде засноване не на статистиці розповсюдження хвороби “з позитивною тенденцією”, а на економічній потребі.
Цілком зрозуміло, що економічного спаду ніяк не оминути. За оцінкою інвестиційної компанії Dragon Capital, ВВП України в умовах карантину впродовж квітня-травня впаде на 4%, якщо ж карантин триватиме до серпня, то падіння складатиме 9%. Це більше, ніж у 2014 році. Голова Торгово-промислової палати Геннадій Чижиков вважає, що 500–700 тисяч неофіційно зайнятих осіб уже втратили заробіток через карантин. За результатами опитування компанії Gradus, 57% міського населення у віці 18–60 років не мають достатньо грошових ресурсів, аби витримати карантин, довший за один місяць. Це опитування, що набуло широкого поширення в медіа, було проведене методом онлайн-панелі, тож люди старші 60 років, а також ті, хто не користується інтернетом — потенційно найбільш вразливі групи — не представлені у ньому.
Тобто насправді ситуація ще гірша. Таким чином, кабінет Д. Шмигаля має дуже обмежений репертуар можливих політик: запровадити величезні соціальні виплати або “спіймати хвилю” і зняти карантин незабаром зі сподіваннями, що витрати на систему охорони здоров’я будуть за таких умов нижчими, ніж недоотримані через карантин вигоди.
Як влучно визначив новопризначений міністр охорони здоров’я, крім російської окупації ОРДЛО, ми наразі ведемо війну на два фронти. Тож, карантин — це не канікули. Аж ніяк не канікули. У той час, як онлайн-курси чи перегляд серіалів сприяють атомізації індивіда, потрібною зараз є суспільність та “спільнотність” 2014 року.
Що мені з цього?
Крім цілком зрозумілих небезпек, які коронавірус може складати для тебе та твоїх рідних, економічна криза таких розмірів, ускладнена постійною загрозою загострення воєнних дій у ОРДЛО та Азовському морі, зачепить усі гаманці, незалежно від сфери зайнятості. Від ціни на каву в голіку до освітніх послуг, які ти отримуєш в Могилянці.
Що робити?
Вплинути на ситуацію індивід може лише опосередковано:
1. Допомогти гривнею українським лікарям, українським медіа, українським письменникам and above.
2. Допомогти членам_киням могилянської спільноти, для котрих хвороба, викликана COVID-19, становить небезпеку. Перше варто дізнатися, чи потребує член_киня допомоги. Якщо допомога дійсно потрібна, надішліть анкету. Варто також пересвідчитися, що член_киня вміє користуватися анкетою. За потреби, допоможіть зі заповненням анкети чи заповніть самостійно. Координатор надасть контактні дані особи, що потребує допомоги, помічнику, що мешкає поруч чи пересувається автівкою.
3. Також є можливість долучитися до команди помічників. Зазначимо, для цієї діяльності надзвичайно важливим є рівень самоізоляції, адже ми не хочемо наражати на небезпеку групу ризику. Наразі гострої нестачі помічників немає, проте за потреби ми обов’язково сконтакуємось.
4. Підтримати українського виробника споживчих товарів.
5. Подумати про можливість дистанційного заробітку.
6. Не панікувати та мати грошові запаси достатні для базового продуктового кошику на 2–3 тижні.
Звичайні незвичайні могилянці
“Станція ‘Контрактова Площа’, виходячи з вагона не забувайте своїх речей!”. Чуєш знайомий голос диктора, збираючи усі мрії до купи, прямуєш у новий навчальний день. На площі тебе, як завжди, зустрічає Сковорода. Такий величний, сконцентрований, бачиш його і аж натхнення з’являється вчитись. Могилянка, пари, одногрупники, контрольні, семінари, КМЦ, розмови, сміх, подивитись нове відео від «ТА», послухати пісні від КУТа на перерві, пройтись до бібліотеки. Усе це настільки звичне, що здається просто не може бути по-іншому. Але поруч існують й інші світи, хтось не чує, як звучить Різдвяний ярмарок на Контрактовій, а хтось не може побачити, як виглядає чистий Сковорода 15 жовтня.
Відомий асторофізик, геній з не простою долею, Стівен Хокінг якось сказав: “Дуже важливо просто не здаватись!”.
Отож ми вирішили дізнатись як спудеям з особливими потребами вдається не здаватись, а адаптовуватись до життя в університеті, досягати академічих висот, та просто бути частинкою могилянської спільноти.
Ми поспілкувались з Патрісією Керницькою ФЕН-4.У дівчини з дитинства порушення зору, для пересування вона використовує паличку та допомогу однокурсників, проте незважаючи на це — сповна насолоджується життям.
Привіт, як справи?
Супер. Зараз вдома у Львові, але вже дуже хочу повернутись. У Києві веселіше!
Як проводиш час на карантині?
Як і всі могилянці, закриваю дедлайни, виконую домашні. Ось тільки дописала курсову та зараз диплом на черзі. Уже в очікуванні конвакації: ми з однокурсниками готуємо невеликий сюрприз. Я гратиму на піаніно! Тому запрошую усіх!
Чи будеш вступати на магістратуру в Могилянку?
“Час плинний, а Могилянка вічна!”. Звичайно, буду продовжувати тут навчання, проте, можливо, на інший факультет, мені дуже подобаються дисципліни ФГН. Я добре знаю французьку та англійську і хотіла б удосконалюватись в цьому напрямку. Французьку вивчила ще в школі, потім склала екзамен на підтвердження рівня, і зараз займаюсь репетиторством по скайпу. А англійську вивчила вже більше в Академії, зараз ще займаюсь додатково з репетитором тричі на тиждень, бо хочу скласти IELTS для себе, але моя мета — 8.
А пам’ятаєш, коли дізналась, що будеш вчитись в КМА?Які були емоції?
Звичайно, була на сьомому небі від щастя. Це була моя мрія! Мені довелось пропустити рік після школи, інтенсивно лікувалась, приїхала здавати екзамени, до Києва, адже у мене були особливі умови вступу. І тут в який університет підеш здавати екзамени в такий і поступаєш. Я добре здала і мене зарахували на бюджет.
Як проходили твої перші дні в Києві? Адже довелось поїхати далеко від дому…
Дуже довго не могла звикнути до великого міста. Хоча Львів теж не маленький, проте в Києві ритм життя швидший. Довго обирала зручні дороги до магазинів і звикала до громадського транспорту та до такої кількості людей.
Багато абітурієтів і студентів з інших університетів кажуть, що у нас важко навчатись. А як на твою думку, це правда?
На мою думку, звичайно треба вчитись тут багато, викладачі вимогливі — це правда. Але наш університет однозначно цього вартий. Це загартовує до серйозного відповідального життя, адже, якщо хочеш досягти справді вершин в майбутньому, то не слід боятись викликів і труднощів зараз. Саме за цим я прийшла в Академію.
Який найяскравіший спогад пов’язаний з КМА за чотири роки?
Ой, один важко виділити. Звичайно, наше культурне дозвілля! Дуже люблю квартирники за атмосферу та драйв. Також на корабликах дуже круто, кожного року ходжу. Ще ми з однокурсниками часто на виставки ходили чи так просто погуляти після екзаменів.
Як ти думаєш, чим будеш займатись через 5 років?
Мрію стати менеджером магазину, можливо, керуючим української філії французького бренду. Це було б дуже круто!
І останнє запитання, якби ти стала президентом Академії, щоб в першу чергу змінила?
Мені тут усе подобається, тому важко так зразу сказати. Мабуть, платформу онлайн освіти трохи змінила — мені не дуже зручно нею користуватись.
Дякую, тобі за інтерв’ю, ти — велика молодець! Бажаю успішно скласти екзамени та захистити диплом і завжди бути в такому позитивному настрої.
Кожен із нас унікальний, у кожного своя історія з усіма особливостями та труднощами. Можна безмежно нарікати, опускати руки, жалітись, проте можна прийняти ситуацію і насолоджуватись життям, яким воно є і перетворювати усі “Не можу” в “Можу!”, бо ти ніколи не знаєш, яка доля у того, хто крокує поруч, головне, що ця людина крокує з посмішкою!
Весна за скляними ґратами
Весна. Усе навколо сповнене мінливістю сонячної погоди, щоденними гойдалками температури, ніжно-білими квітами фруктових дерев і коливанням гілок на фоні чистого блакитного неба. Усе навколо мого будинку, моєї кімнати і мене.
За ці три тижні перебування на карантині я вже встигла прирівняти у своїй голові фото космічного простору і фотографії центральних вулиць Києва. І те, й інше надзвичайно близько і недосяжно далеко. І те, й інше викликає захоплений видих з моїх грудей. І те, й інше показує мені, де насправді моє місце, яке знаходиться десь посередині між сукупністю зірок на периферії нашої галактики і станцією метро «Контрактова».
Тільки спів пташок останнім часом нагадує мені, що я ще в нашому часопросторі. Проблема полягає лише в тому, що для того, щоб його почути необхідно відчинити вікно, а коли на вулиці +12°С, а опалення вже немає, це перетворює кімнату на крижану пустелю. Я щоранку прокидаюся у цій крижаній товщі свіжого повітря під спів пташок. Я просто хочу відчувати, що я все іще частинка екосистеми Києва.
Істотно змінилася в першу чергу висота неба над моєю головою. Раніше я вважала, що наді мною десятки тисяч кілометрів, заповнених переважно атомами азоту і оксигену, але тепер мені вистачає трьох з половиною метрів до підштукатуреного небосхилу. Сонце раніше вставало десь о 5 чи 6 ранку і сідало ближче до 7 вечора, і воно було одним для всіх семи мільярдів людей, втім тепер я маю власне електричне сонце в центрі власного білого небокраю, яке встає коли я забажаю (але зазвичай десь о 19 годині і сідає ближче до 2 ночі).
Найдивнішим відкриттям цієї весни стали квіти. Чи бачили ви, як рясно вбрані у поліетилен дерева навколо наших будинків? Звичних білих пелюсток з рожевим відтінком у моєму спальному районі не так багато. Утім є абрикосове дерево, яке з вікна вітальні видніється чорними стрічками квіток 21 століття, а бузок з мого вікна дивиться білими дутими пелюстками у вікна студентки КМА, пари пенсіонерів та робітниці ЖЕКу. Уже не можу дочекатися літа, аби дізнатися, які ж плоди можуть вирости коло мого підвіконня.
Не подумайте, я не божеволію і піклуюся про себе. Для збереження свого ритму життя я все іще влаштовую прогулянки. Мій улюблений маршрут — вийти на балкон, розвернутися, пройти в хол повз шафу з книгами, промайнути повз коридор і прихожу і потрапити на кухню. Коли набридає, я його трохи змінюю — заходжу до вітальні, не дивлюся на книжкову шафу в холі чи заходжу до сестри. Якщо сил зовсім не стає, я відпочиваю, а потім продовжую рух. Як мені казали, “подорожі — рушійна сила життя”.
Найважчим усвідомленням є прийняття фізичної ізоляції, яка трохи нагадує ув’язнення. Я розумію свою провину, читала вирок і поправки до нього, але все одно хочеться подати апеляцію зі словами “це надто складно”. Я намагаюся витримати з гідністю усе, до чого мене засудили.
Втім чомусь я впевнена, що мене на довго не стане. Буквально трохи, і я стану місцевою божевільною, яка бігає вулицями майже без одягу, цілує дерева і ловить краплі дощу на своїй шкірі.
У такі моменти я беру себе в руки. “Все це спричинене лише почуттям невизначеності і самотності”, або принаймні нам так кажуть з постів про психологічну підтримку. А рецепт від цього простий і вже давно відомий: тепла ковдра, фото з друзями, ароматичні свічки, гарна книга і какао. Приймати щонайменше тричі на тиждень, за потреби щоденно. Кажуть, працює. Але потрібно було завчасно запастися ковдрами, друзями, фотографіями, свічками і какао. Шкода, що я купувала гречку, макарони і чай, коли була можливість.
Зараз увесь мій всесвіт окреслений парою чітких геометричних фігур. Добровільними. Свідомо обраними. Болючими. Ненависними. Ізольованими. Ізолюючими. Скляними ґратами.
Але я сидітиму за ними. Сидітиму, поки не закінчиться дія вироку.
Залишайтеся вдома.
Дбайте про свій емоційний стан.
Пам’ятайте, що ви не одні.
Час пограти!
Для багатьох людей карантин — це продуктивний час, який вони витрачають на навчання чи роботу. Але не слід забувати, що карантин — це також гарна можливість весело провести декілька годин зі своєю сім’єю. Звісно, зробити це можна багатьма способами, але найвеселіший і найефективніший — настільні ігри!
Пропоную ознайомитися зі списком кращих настільних ігор, які не заберуть багато часу на читання правил та дадуть можливість відпочити від буденних справ. Ці ігри є досить популярними, тож не дивуйтесь, якщо щось із цього ви знайдете у своїй шафі або між старими речами на балконі.
1. Dobble
Час гри: 15–30 хвилин
Кількість гравців: від 2 до 8
Суть гри дуже проста — знаходити однакові зображення серед різних картинок та намагатися якнайшвидше забрати все собі! Ну, або підсунути іншому гравцю, адже в цій грі існує 5 різних режимів. У комплект входять 55 карток, тож грати можна й у великій компанії. Нескладність правил є великим плюсом, адже це дозволяє грати як зі своїм молодшим братом, так і зі своєю бабусею. Головне — робити все якнайшвидше, а всі інші правила ви й так зрозумієте!
2. Saboteur
Час гри: 20–45 хвилин
Кількість гравців: від 3 до 10
Ви читали всі книги Толкіна? У вас є акаунт у World of Warcraft з гномом 120 рівня? Вас завжди захоплювали ці маленькі бородаті чоловічки? Тоді ця гра точно для вас! Сюжет наступний: група гномів іде на пошуки золота, але серед них є так звані “саботери”, що хочуть зіпсувати життя іншим і завадити знайти жаданий золотий самородок. Так, у грі присутній елемент мафії, що робить її дуже захоплюючою та цікавою. Такі умови непогано розвивають розуміння психологічних аспектів людини, стратегічне мислення, а ще, найголовніше, ви отримуєте купу незабутніх емоцій! Тож збирайте свою кирку, лампу, запасайтесь шахтарським знаряддям і йдіть назустріч пригодам!
3. Codenames
Час гри: 15–60 хвилин
Кількість гравців: від 4 до 12
Ви любите фільми про Джеймса Бонда та завжди мріяли стати справжнім шпигуном? Тоді “Кодові імена” влаштують вам справжній курс молодого бійця! Правила гри наступні: є дві команди, у кожної є капітан. Його завдання — передати зашифровані дані через асоціації і кодові слова. Чи є зв’язок, наприклад, між морем, праскою та шкарпетками? Хто знає, але будьте готові до всього (якщо, звісно, капітан не ви). Такий тип гри розвиває уяву та співпрацю у командні, адже перемогти одній людині тут просто неможливо. Ну й, звісно, хто б не хотів спробувати себе в ролі шпигуна?
4. Імаджинаріум
Час гри: 30–50 хвилин
Кількість гравців: від 4 до 7
Думаю, сама назва гри говорить за себе. Уява, уява та ще раз уяви — це все, що потрібно тут для перемоги. Кожен гравець отримує шість карток, після чого кожна людина по-черзі встановлює асоціацію на свій хід. Задача інших — знайти карту гравця, заробити бали та дійти до фінішу. Такий тип гри, в першу чергу, є прекрасною можливістю натренувати асоціативний ряд і дізнатись щось нове про людей, з якими ви граєте, адже більшість асоціацій ми робимо на основі нашого культурного багажу. Але не робіть їх занадто легкими або заплутаними, якщо, звісно, не хочете зайняти останнє місце.
5. За бортом (lifeboat)
Час гри: 45–60 хвилин
Кількість гравців: від 4 до 6
Вижити за будь-яку ціну — ось кредо цієї гри. Ви — група чудом уцілілих після страшного шторму людей, що знаходяться у відкритому морі на невеличкому човні. Ваша ціль — дістатися до острова та врятувати своє життя. Запаси продовольства, звісно, обмежені. Скільки пливти — невідомо. До того ж, у кожного є таємний ворог, якого б було непогано здихатися. На заваді вам стануть: погодні умови, налаштовані проти вас товариші по нещастю, а також банальний людський фактор. Гра чудово розвиває комунікаційні здібності, тактичне мислення, логіку і допомагає більше розуміти психологію інших людей.
Ну що, трохи відпочили? Залишайтеся вдома, гарно мийте руки та не забувайте проводити час зі своєю сім’єю, а особливо — за різними чудовими настільними іграми!
Як тренуватися на карантині?
Від холодильника — до ліжка. Від ліжка — до холодильника. Можу закластися, що саме так зараз проходять дні в більшості населення планети. Звісно, 10 000 кроків на крокомірі здаються недосяжною мрією, коли на вулицю можна вийти хіба що за хлібом у магазин, АЛЕ! Навіть у такі важкі часи, існує безліч способів підтримувати своє фізичне здоров’я, попередити набір зайвої ваги та, що найважливіше, — покращити роботу своєї імунної системи .
Безперечно, для того, щоб проміняти теплу постіль на килимок і гантелі, потрібно мати неабияку силу духу! Але, яке, як то кажуть, — найважче почати, тому давай зробимо це разом:)
Я тобі розкажу усі-усі найпростіші і найкрутіші можливості, що стали доступні в мережі безкоштовно, а з тебе 10 присідань після того, як дійдеш до кінця статті. Домовилися? Тоді, поїхали)
Мій план, щоб не збожеволіти під час ізоляції у чотирьох стінах (затрачений час — 15 хв):
- Перше, що варто зробити, це піднятися з ліжка(я в тебе вірю!), випити склянку води та відчинити вікно в кімнаті. Зроби декілька освіжаючих вдихів свіжого повітря… так, тепер ти готовий)
- Настав час обирати, чим саме зайнятися. Існує багато варіантів. Один із них — використовувати модні аплікейшени на телефоні для тренувань. Зараз такі відомі гіганти фітнес індустрії, як Adidas та Nike відкрили доступ до своїх преміум тренувань. Звучить спокусливо, чи не так?
Є і інший спосіб займатися спортом на карантині — він мій улюблений. Відкриваєш Youtube і набираєш “15min full body workout, no equipment” — done. Як правило, таким чином ти натрапиш на дуже круті функціональні тренування, що допоможуть швидко пропрацювати м’язи усього тіла навіть без зайвих аксесуарів(часи, коли люди набирали воду у пляшки і використовували їх замість гантель нарешті пройшли)). Тренери, яких я вважаю найкращими в цій області — Pamela Reif, Frasel Wilson, Holy Dolke і MadFit. Зараз вони випускають відео майже кожен день, роблять карантинні челенджі, тому можеш спробувати займатися з ними. Можеш почати просто зараз;)
Якщо ж ти любиш менш активні тренування — такі, як йога та стречінг, то відкривай інстаграм та шукай аккаунт @topstretching. Протягом карантину вони проводять щоденні трансляції, де ти зможеш тренуватися у прямому ефірі. Для занять з йоги на Youtube каналі “Unagrande YogaClub” ти знайдеш безліч чудових відеоуроків, а також спеціальну програму занять для покращення імунної системи. Початківці в цьому напрямі для фітнесу можуть спробувати пройти челендж “30 Days” на каналі Yoga With Adriene.
- Звісно, в умовах карантину до тренувань теж особливі вимоги, точніше одна — мити руки після нього, а краще прийняти душ.
- Ось і все! Не так складно, як здавалося.
ПС. Хмм, ти прочитав усе, але хочеш щось ще простіше… Розумію:) Саме для тебе маю безпрограшний варіант — вмикай трек “Koronavirus 10 hours ” і починай танцювати!! Напевно, танці — краще за будь-які інші активності та допоможуть зняти стрес і покращити настрій. Як щодо того, щоб влаштувати денс-паті з друзями в MS TEAMS чи ZOOM? Або інста-челендж з відбивання рулона туалетного паперу ногою, як це зараз роблять відомі футболісти на карантині. Думаю тепер активностей більш ніж достатньо:)
А тепер час згадати про нашу домовленість — і йти присідати;)
Ми хочемо тебе п-и-с-ь-м-о-в-о
А потім тебе завертає у цій багатолюдній, різнокольоровій веремії, тебе переповнює емоціями, картка пам’яті на телефоні вщент заповнена відео, тобі хочеться зафіксувати те, що трапляється з тобою зараз, не покладатися на резерви людської пам’яті.
Ти сідаєш, береш аркуш паперу, перше, що потрапить до рук, чим можна записувати, і закарбовуєш думки на папері. Твої студентські мемуари.
Людині важливо відчувати потрібність, прив’язаність, єднання. Необхідно перебувати у спільноті.
У могилянській спільноті кожен має своє місце: хтось здалеку вдумливо спостерігає за сум’яттям навколо, інший перебуває у центрі студентського життя і не пропускає жодного квартирника, деякі студенти вже працюють, тому згадують про університетські зобов’язання, коли потрібно складати сесію.
Так чи інакше абсолютно кожен студент поєднаний невидимими могилянськими нитками. Це як тату, яке ідентифікуватиме тебе у соціумі; твоя перша вчителька, яка досі пам’ятає перший написаний тобою вірш.
Могилянка — це як рідний дім, куди завжди повертатимешся спогадами, де сталося багато “вперше”.
І якщо у твоєму життєвому пленері чотири роки тут згодом не стануть лише виконаним пунктом з чіткою галочкою навпроти, ти завжди будеш частиною цієї сім’ї, майже як у Netflix, тільки ціна навчання в Могилянці за місяць — це ще час, люди, твої плани, спроби і дії.
Тож Ідея в тому, щоб створити збірку, присвячену темі студентства, часто занадто романтизованій, але близькій кожному. У ній кожний текст буде належати людям різного віку, спеціальності, різних цінностей.
Від культурологині, яка почала палити лише задля того, щоб “стати своєю” у компанії; до історика на 3-му курсі, який вічно роздумує над тим, як йому допоможуть знання про племена інків знайти роботу або хоча б дівчину. Себто щось таке сакральне, що зможе торкнутися душі читача, який мав схожі історії, турботи.
Збірка контрастів, без ідеалізації, але з гарно підміченими інсайтами.
Отже, ця збірка — це своєрідна студентська Біблія, яку ти читатимеш дітям на ніч, а потім — і внукам, потайки перечитуватимеш в старості, моментами заплачеш, проностальгуєш, пригадаєш, тобі ставатиме тепліше з кожною сторінкою, відчуватимеш залученість і приналежність до спільноти.
Ми хочемо видати саме збірку, щоби тактильно відчути студентську ностальгію та візуально сторінки спогадів. Також збірка об’єднає тексти відомих випускників, які вже покинули могилянське гніздечко, та нинішніх студентів, для яких наповнення збірки стане релевантним зараз, адже це те, що кожен переживає в цю мить. У такий спосіб у читача виникне затишне відчуття “О, мені це так знайомо.”
Якщо вважаєш, що твій текст вартий більшого, ніж кілька сторінок у нотатнику між «тасками на день» і конспектом із семінару, напиши нам.
Нема куди правди діти, ми хочемо тебе п-и-с-ь-м-о-в-о.
Якщо ти з нами, то усі деталі ось тут: https://forms.gle/vonaZUVZjQzf4yxh7
© Спудейський вісник, 2020
© Жодна частина цього випуску не може бути відтворена в будь-який спосіб без посилання на першоджерело.
