Спудейський вісник № 31 (20.10.19)
Переднє слово
▼
KMA Day 2019
▼
404
▼
Щиро й відверто: Творча Рефлексія
▼
Окупація Львова
▼
Як запрограмувати себе на успіх?
Переднє слово
Усім привіт.
Цікаве відчуття: писати ці рядки, не беручи абсолютно ніякої участі у створенні нового номеру. Від цього трохи сумно, бо трапляються речі, які забирають у тебе можливість займатися тим, що любиш. З іншого боку, я щаслива, що маю команду, на яку можна покластися. СВ – це вже не конкретні люди, від яких залежить (не) існування проєкту, а Могилянська традиція, нескінченна та прекрасна. І новий випуск пов’язаний із цією традиційністю і нескінченністю. Адже цього тижня ми святкували День Академії. Тому читайте, як воно було. І я цього разу читатиму разом з вами.
Аріна Кравченко,
головна редакторка «Спудейського Вісника»
KMA Day 2019
Перша думка, що виникає, як бачиш число 404 — трапилася помилка. Ну звичайно, коли ти маєш іти в універ після трьох чудових теплих вихідних, маючи ТСР на думці, та ще й за такої ідеальної погоди, як зараз, відчуваєш, наче щось точно пішло не так. Навчатися не хочеться. Однак, охороняти твій настрій узялося трохи інше 404. Цього вівторка, 15 жовтня, нашій альма-матер виповнилося 404 роки! І це вже точно ніяка не помилка. Тож зараз Спудейський Вісник коротко розповість тобі, яким був цьогорічний традиційний KMA Day.
Одразу впадає в око відмінність цьогорічного свята від KMA Day 2018. День народження Академії минулого року ми з розмахом святкували на другому плацу. Цьогоріч свято виявилося скромнішим. Основні події відбулися в самому КМЦ: КМАркет, концерт могилянських гуртів в актовій залі, літературні посиденьки від Білого Простору. Radio KVIT порадувало позачерговим KVIT Live на сходах Культурно-мистецького центру.
Звичайно, не обійшлося без традиційного миття Григорія Савича! Ви ж пам’ятаєте, що помитий Сковорода – спокійне серце на сесії? Це все, звісно, лише прикмети, проте сам факт, що ти бодай вологою серветкою, бодай ноги, але ж протер самому Сковороді уже якось трохи заспокоює (передаю полум’яний привіт ефекту плацебо). Та й загалом це просто весело! Чуючи звуки барабанів та дивлячись виступ студентського театру на дибах ти ніби стаєш частиною якогось надзвичайно важливого, магічного, сакрального дійства.
Після – хутчіш до КМЦ, бо ж усе найцікавіше на КМАркеті розкуплять! Серед того, що могилянські виробники пропонували покупцям, було достатньо цікавинок. Одяг, смаколики, листівки й багато-багато іншого.
Віцеміс та віцемістер Могилянки — Євгенія Мелешко та Іван Білаш — продавали виготовлені спеціально для Маркету шопери, які розліталися, наче гарячі пиріжки (чи, може, беляши?). А Ваня, до речі, зрештою таки продав ті самі лижі (you know what i mean).
Слава Завальна, студентка комп’ютерних наук-2, пригощала власноруч зробленими солодощами. Куштувала сама, тому з упевненістю можу стверджувати, що вони просто феноменальні. Побачите цю рудоволосу дівчину та її смаколики на наступному КМАркеті — одразу біжіть до неї. Воно того варте.
По справжньому відчути смак осені можна було завдяки домашньому гарбузовому варенню Марини Михайлової, соціологія-1.
Купити запас кишенькової мудрості можна було в дівчаток із Sam Sobi Philosoph. Авторські листівки та стікери Анастасії Кононової, філософія-2, просто не можуть не закохати в себе.
KMA’s Geek Lab презентували на КМАркеті могилянський аналог Монополії — КМА Полія. Тут замість заводів або міст ви маєте можливість купляти Бунтівник, Shark&Co, Амігос або інші добре знайомі вам місця. Валюта — Брюхи. Якщо ви зацікавилися цим та хочете стати володарем численних могилянських корпорацій — слідкуйте за оновленнями KMA’s Geek Lab та очікуйте новин про вечори настілок.
Була присутня на Маркеті також і його засновниця — Софія Теребова. Вона пригощала відвідувачів виробами з власної пекарні — March&Co, яку вона відкрила після того, як випустилася з факультету економіки.
KMA Day продовжувався на концерті в актовому залі та на літературних посиденьках в Білому Просторі, про які вже детально готові розповісти мої колеги у своїх статтях.
Загалом, 404-ий день народження КМА, хоча й не такий помпезний, був усе ще по-могилянськи теплий та сімейний. Бо ж коли ти знаходишся в оточенні людей, які так само радіють цьому дню та одне одному, так само, як і ти, люблять свій університет — відчуваєш себе вдома. Ти знаєш: тут тобі раді.
З днем народження, Могилянко!
Tempus fugit, Academia sempiterna!
Вакулюк Марія
404
404 – символічно, правда?
404 (чотириста чотири) – натуральне число між 403 і 405.
404 Арсіноя – астероїд головного поясу, названий на честь Ореста (героя давньогрецької троянської міфології).
У 404 статті Цивільного Кодексу України йдеться про право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном.
Згідно з містичною наукою – нумерологією, послання, яке зашифроване в числі 404 стосується достатку та блага на всіх рівнях життя. Це число, яке заохочує вдосконалювати свою майстерність, аби Всесвіт гідно оцінив ваші старання і винагородив за це.
404 – той знаменний рік, коли Римська імперія розпалися на дві частини.
У 404 році відбувся останній відомий гладіаторський бій в історії.
404 є навіть у кількості населення Китаю – 1 404 328 611.
Е404 – харчовий додаток, альгінат кальцію, нерозчинна у воді та органічних рідинах. Використовується як згущувач та стабілізатор у виробництві морозива, молочних продуктів, желе, косметики та фармації.
404 Not Found – Помилка 404
Так повідомляє про помилку НТТР-сервер, коли не може відповісти на запит користувача, незважаючи на встановлений контакт з сервером. Часто трапляється через неправильну вказану адресу пошукової веб-сторінки.
404 – число символічне, і точно не помилкове, принаймні в нашому з вами випадку.
Цікаво, чи передбачала Галшка Гулевичівна в 1615 році всю символічність числа 404 у 2019?
Вже не 303, і ще не 505, що ж, тоді усе ще попереду!
Якщо контакт встановили (корпоративну угоду підписали), сформулюйте свій запит так, щоб знайти правильну веб-сторінку, ту, яка потрібна саме вам!
Яна Мохончук
Щиро й відверто: Творча Рефлексія
Яскраве листя, гарбузики, печиво, каштани й гірлянди – у такій теплій осінній атмосфері минула Творча рефлексія в Білому Просторі. Кожен тут міг поділитися своєю творчістю й не боятися бути несприйнятим. Грали на фортепіано, читали свої вірші, прозу й переклади, а закінчили все проникливою спільною піснею.
Ось, що кажуть про цей захід його учасники, глядачі та організаторка:
Я, як людина, яка цікавиться мистецтвом, проте сама творить небагато, можу сказати, що це дійство мені дуже сподобалося. Воно мене дуже надихнуло, дало мені сили рухатися далі, і загалом це була чудова можливість торкнутися до чогось вічного й неймовірно красивого.
Аня, глядачка
Мені було напрочуд цікаво спостерігати за цим усім, тексти були дуже цікаві та неповторні, дуже приємна атмосфера, спасибі Ганничці за організацію цього неймовірного івенту! Він захопив не тільки могилянців, а й зовсім сторонніх людей. Наприклад, моя подруга, подивившись історії з Рефлексії, сказала, що її настільки захопила ця подія, що тепер вона хоче влаштувати щось подібне у своєму місті.
Катя, глядачка
Найважливішим у творчих вечорах, на мою думку, є атмосфера, адже саме вона формує зв’язок. На Творчій Рефлексії від Білого Простору я відчувала свободу та прийняття – це важливо, коли ділишся тим, що твориш. Я була на багатьох поетичних вечорах, але цей, без сумніву, був унікальним, і в деяких моментах я ледь не плакала, бо щира поезія, ніжна музика, м’яке світло та дружня підтримка зробили цей вечір справді незабутнім. Я безперечно відвідала б такий вечір ще!
Катя, учасниця
«Щира Могилянка» була більше про те, щоб відкрити якусь частинку себе людям, і тим самим вийти за межі уявної коробки. Планувалася вона фантастично швидко, ідея виникла в четвер, а сама Рефлексія вже у вівторок. І вона вийшла просто неймовірно затишною, теплою і до болю правдивою.
Хочу подякувати команді Спудейського Вісника, яка допомагала мені в той день сходити по гарбузи на Житній Ринок і прикрасити Білий Простір, а також всім тим, хто пропонував ідеї.
І звісно тим, хто зважився бути чесним у цей вечір.
Ганничка Томляк, організаторка
Творча рефлексія справді об’єднала всіх присутніх, тепла атмосфера заходу пробуджувала впевненість у собі, так що люди, які приходили послухати інших, спонтанно вирішували прочитати щось своє – і, відкинувши сумніви, відкривали перед слухачами глибини своєї душі. Такі заходи породжують в людях тепло та довіру одне до одного – почуття, які, безумовно, роблять життя кожного з нас трошки кращим та яскравішим.
Дарина Чупат
Окупація Львова
ТСР – найочікуваніша подія осені. Той час, коли студенти вже встигли познайомитись і роздружитись, відвідавши достатню кількість корабликів. Настала пора планувати спільний тріп до Львова. Чому саме Львів? А яке місце вам спадає на думку, коли ми говоримо слова «атмосфера», «друзі», «естетична насолода», «затишок» та «осінь»? Інших варіантів, окрім міста Лева, і бути не може. Але як «бідному студенту» відчути цю атмосферу, якщо його бюджет максимально обмежений? Ловіть список автентичних закладів, які дозволять вам дотягнути до наступної стипендії, ба навіть залишиться на каву в “Dinners”.
- Кафе «Щось цікаве». Про нього мало хто знає, але його простота й душевність украдуть ваше серденько й ви сюди ще точно повернетесь. Це чарівне місце в самому центрі Львова. Тут часто проходять творчі вечори, івенти, виставки художників та квартирники. А також тут є можливість послухати вінілові платівки. Ціни дуже демократичні, адже поласувати десертом ви можете всього за 30–40 грн, а випити кави за 20–30. Але будьте обережні, бо в поєднанні з такою атмосферою ваші посиденьки можуть перерости в справжню ейфорію!
- «Пошта на друкарській» – останнє аналогове поштове відділення у Львові, що змушене було перетворитись на досить таки незвичайний заклад. Якщо ви обожнюєте пасту, то вам саме сюди, адже це кафе спеціалізується на макаронних виробах (нарізанцях, так тут це називають), які (!) коштують від ~30–60 грн. Також на стінах ви можете прочитати історію міста Лева – тут зібрана найбільша колекція львівських поштівок.
- «Гасова лямпа» – це той заклад, де буде зависати весь ФПРН, адже це не просто кафешка – це ціла хімічна лабораторія з величезною колекцією гасових ламп і, найважливіше, дуже смачних, бюджетних страв.
- «Лямур» – приклад того, що ресторан може бути доступний для студентів. Романтика і так є частиною повітря у Львові, але цей заклад складається з неї на 100%, тому навіть звичайне чаювання перетвориться на романтичну пригоду.
Щодо місць, які має відвідати кожен у Львові. Я не буду вдаватись до банальщини та писати про ратушу, копальню кави чи театр (у цьому вам і так допоможе гугл). Я ж розповім про ті місця, де ви можете зробити круті фотки та максимально відчути дух міста.
- Оглядова площадка ТЦ «Вернісаж». Нетипове місце, де можна подивитись на місто з висоти.
- Двір загублених іграшок. У цьому дворику львів‘яни назбирали вже тисячі різних іграшок і ця колекція все поповнюється й поповнюється. Місцями це виглядає лячно, але, гадаю, це частина автентичності, тому варто глянути на це вживу.
- Фабрика повидла. Уже встигли проковтнути слинку? А це ж насправді просто замок, який користується популярністю серед фешн-фотографів і любителів готики.
- Крамниця «Правда». Тут зібрані незвичайні речі для звичайних людей. Дуже хіпстерська, молодіжна та творча.
Впевнена, що багато в кого промайнула думка перед поїздкою: «А як же пари? Коли я буду робити ті купи д/з, які поназадавали?» Але нещодавно, я відвідала тренінг з продуктивності й тайм-менеджменту. Тому хочу поділитись реально дієвими порадами, що збережуть ваш сон та допоможуть не тільки повеселитись на ТСР, а ще й дуже продуктивно повчитись.
- Виписуємо задачі та ставимо дедлайни (і навіть не думайте посміхатись після цього пункту, тому що він не означає поставити дедлайн та виконати справу за день до нього).
- Розбиваємо кожну справу на кроки її виконання: від початку до самого кінця.
- Вписуємо по декілька кроків у свої дні та виконуємо їх одним із методів: tomato або eat frog (про них детальніше почитайте в інтернеті).
- Не забуваємо виконати все, що понаписували, і поставити жадану галочку після завершення виконання.
Сподіваюсь, що на цьому ТСР усіх нас накриють з головою лише позитивні емоції та веселощі, а не дедлайни.
Аліна Головко
Як запрограмувати себе на успіх?
У сучасному світі конкуренція на ринку праці та попит на кваліфікованих працівників постійно зростають. Тож яким критеріям треба відповідати робітнику, щоб досягти успішної кар’єри?
У 2019 році заклади вищої освіти України випустили 421 тис. фахівців, що на 34 тис. осіб (8,9%) більше, ніж у 2018 році (інформує про таку ситуацію Державна служба статистики України). Тобто кількість людей, які здобули вищу освіту, справді велика. Проте далеко не кожному вдається знайти роботу, яка, у першу чергу, буде приносити задоволення та задовільнить матеріальні потреби.
Розібрати це питання допомогла Леся Чередніченко (HR-консультант компанії Changers) на лекції, що відбулась 17-го жовтня в 4-му корпусі НаУКМА. Changers – особлива компанія, яка консультує організації в приватному й державному секторах з питань розвитку лідерства; допомагає трансформувати світогляди як людей, так і організацій; посилює індивідуальний підхід компаній через вплив інновацій та впровадження потужної креативної культури.
Що ж є орієнтиром для вибору роботодавця?
Звісно, час стрімко змінюється, швидше, ніж ми це можемо усвідомити. Кожного дня перед нами постає безліч перешкод, які можуть як і похитнути нашу впевненість у правильності обраного шляху, так і створити простір для нових можливостей. Тому перший аспект, який виділила пані Леся, це необхідність знати особисті переваги. По-перше, сучасні компанії виділяють так звані «soft skills», тобто комплекс надпрофесійних навичок, які відповідають за успішну участь і високу продуктивність у робочому процесі. По-друге, для відчуття комфорту та впевненості в місці, у якому ти працюєш, необхідно працювати в одному напрямку, щоб зацікавленість працівника збігалася з інтересом роботодавця . Приклади «soft skills»: комунікабельність, вміння працювати в команді, майстерність виступати публічно, особистісні та лідерські якості, раціональне керування часом тощо.
Ключ до власного розвитку та успішної взаємодії з клієнтом.
Не секрет, що часом емоції спонукають до необдуманих рішень, про які ми, аналізуючи ситуацію та усвідомлюючи невиправданність тієї чи іншої поведінки, потім шкодуємо. Лекторка з компанії Changers наголошує на важливості «…усвідомлення того, що емоції відображають суб’єктивне, оцінювальне ставлення на ту чи іншу ситуацію, тобто. переживання людиною свого ставлення до дійсності…». Працюючи у великій організації, працівник повинен розуміти, що він презентує компанію й несе відповідальність за її репутацію та імідж. Перш за все, контроль власних емоцій – ключ для розвитку персональних якостей та особистості в цілому. Ми повинні вміти правильно сприймати отриману нами інформацію, тобто адекватно ставитися до власних помилок, вміти винести урок із ситуації та засвоїти його. Докори та гнів не дозволять розвиватися, а лише гальмуватимуть процес.
Як не втратити себе у світі, що змінюється?
Перш за все, необхідно усвідомити те, як саме наша психіка сприймає зміни та які стадії проходить. Наш мозок не завжди готовий до нових обставин. І це саме через невпевненість, бо немає ніяких гарантій, що ці зміни на краще. Американський психолог Елізабет Кюблер-Росс виділяє декілька стадій, які проходить людська свідомість, намагаючись пристосуватися до нових умов:
- заперечення – людина відмовляється вірити, що це все відбувається з нею: «цього не може бути»;
- гнів – образа або жалість до себе: «чому я?», «навіщо це мені взагалі?»;
- угода – певна домовленість з собою;
- депресія – стан, коли опускаються руки: «у мене нічого не вийде», « я нікчема» тощо;
- прийняття – людина адаптується до того, що необхідно боротися (виникають питання) : «як мені це зробити?», «що для цього потрібно?», «як цього досягти?».
Зміни насправді є корисними для особистого розвитку. Тобто, якщо ви кожного дня робите одне й те ж саме, не впроваджуючи нових ідей чи методів у життя, ви стоїте на місці.Через це вам важко рости в інтелектуальному, духовному та емоційному напрямках. Чим швидше ви адаптуєтеся до думки, що все непостійне й змінюється, тим швидше адаптуєтеся до нових викликів як в робочому процесі, так і в повсякденному житті в цілому.
Отже, лекція Лесі Чередніченко розширює кругозір у галузі проблеми працевлаштування та пристосування в сучасному світі. Беззаперечно, саме лідерські якості, над якими необхідно довго працювати, відіграють чи не найважливішу роль у виборі працівника роботодавцем. Основні аспекти, на які необхідно звернути увагу – власні цінності, контроль нал емоціями та прийняття змін. Тож не бійтеся бути самим собою та впевнено йти до своєї мети!
Марія Коваленко
© Спудейський вісник, 2019
