Спудейський вісник №35 (17.11.19)
Зміст
▼
Переднє слово
▼
EUPHORIA
▼
Vечір Zнайомств
▼
Лекція про мистецтво
▼
Зелені дискусії
▼
Алкоголь та інді-рок
Переднє слово
Блискітки, танці, мистецтво та супи? Що тут спільного? Пропонуємо дізнатися. А свіжий випуск Вісника допоможе!
Тож, ходи скоріше читати про цьогорічний мистецько-гастрономічний (гастрономічно-мистецький?) Вечір Знайомств, нічну ейфорію на Куренівці й ще безліч інших цікавих речей.
Аріна Кравченко,
головна редакторка “Спудейського Вісника”
EUPHORIA
Ви колись мріяли про те, щоб потрапити у казку? А може, у типовий підлітковий американський фільм? Просто у паралельну реальність, де кожен може бути тим, ким він хоче? На щастя, Києво-Могилянська академія — це місце, де здійснюються мрії, а саме цю вирішили втілити в життя Дарина-Марина Патюк, Соня Косинська, Анка Рафалюк та Марина Диндо. Саме ці дівчата, своєрідні добрі феї-чарівниці, організували для нас BALNOW.
18 жовтня було анонсовано B A L, і з того часу розмови про нього не припинялись. Безсумнівно, він відразу став однією із головних подій року. Метушня, усі ретельно обдумують образи, дістаючи випускні плаття (які все ж знадобились більше ніж один раз), оббігаючи секонди й шоуруми, компонуючи те, що, здається, неможливо поєднати. Хтось шукає найяскравіший гліттер, а хтось свою другу половинку на цей вечір. У кожного свої турботи, однак неймовірне очікування і передчуття об’єднали усіх, хто став власником квиточків ніжно-фіолетового кольору.
Нарешті, настав вечір 15 листопада і всі вийшли із актової зали КМЦ зі словами “Ну ФСНСТ реально заслужили, та і ми теж просто запалили”. Це означало, що ВЗ скінчився, а попереду та сама euphoria, на яку всі так чекали. Палац культури Куренівка зустрів кожного запальною музикою, миготінням фіолетових вогників, яскравими образами інших могилянців і неоновим надписом на стіні, що абсолютно точно запевнив нас у тому, що ми вдома — “Welcome home”. А далі було 7 годин того, що й обіцяли організатори: гліттеру, танців, естетики, епатажу, сміливості, теплих обіймів.
Бал безперечно був певним експериментом для КМА, адже нічого подібного раніше не відбувалось, але погодьтеся, цей експеримент був не просто вдалим, він відкрив для нас новий стиль, нових друзів, нові відчуття, нових нас самих.
Це відчув кожен.
Навіть якщо ти був дуже втомлений (як я після ВЗ), бал викликав мільйон емоцій. Перше, про що хочеться сказати — оформлення. Все таке лискуче і неоново-пурпурове, і всі люди навколо миготять наче зірки. Чудова музика, запальні танці — все саме так, як і має бути. Здається, що це було навіть трохи краще, ніж показують у американському кіно. Бадді, які організовували цю подію, дуже постаралися зробити все на вищому рівні, і в них це вийшло. Сподіваюсь, це ще не кінець, а to be continued…
- Ганничка Томляк, ФГН-2
Після ажіотажу ВЗ хотілося лише одного — трохи відпочити. Цей тиждень був важкий для усіх, хто займався піготовкою цього свята, і саме тому Бал став настільки чудовим місцем. Навколо — знайомі обличчя і відчуття свободи, щастя. Музика, немов витягнута магією з дитячих таборів мішалася з хітами останнього топ-20, і посеред всієї цієї картини з блискіток і завеселих людей можна було робити все, чого забажає твоя душа. Хочеш провести вечір “crying in your prom dress”? Хочеш зірвати голос між фразами улюблених пісень? Чи, може, заснути в обіймах коханих людей? (Я встигла зробити все) Цей бал був потрібен нам усім. Як мінімум — щоб дістати з шафи костюми та сукні. Як максимум — щоб стати частиною чогось особливого.
- Дар’я Сандалова, ФСНСТ-3
БалНау залишив найприємніші враження! Від крутих, стильових декорацій до музики з iconic піснями, які підспівували всі могилянці, все захоплювало і надавало тієї атмосфери «Ейфорії».
- Ксенія Скрипнікова, ФГН-1
Організаторок знаю персонально, дуже круті дівчата. Я так радий, що у них все вийшло! Я звісно не тусовочний хлопець, але я взагалі не пам‘ятаю настільки класну оформлену тусовку. Найсильніша сторона балу це візуал: від постів в інсті до атмосфери на самій локації тусовки. Дуже круто вийшло.
- Ілля Лапко, ФГН-2
Я йшла на бал, тому що закохана в цю естетику довгих суконь, суворих костюмів та екстравагантності. Я очікувала чогось неймовірного, чогось прямо wow, такого ж вибухового, як виступ ФГН на ВЗ! Але мої сподівання були не цілком виправдані, бо це була просто гарна вечірка з чудовим піаром)
- Ольга Духота, ФГН-1
У мене, насправді, нейтральні враження. Те, що мені сподобалось, це саме місце проведення, неймовірні декорації, атмосфера передана абсолютно правильно, музика здебільшого така, під яку дійсно хочеться танцювати і біситись, тож тематично все досить добре.
- Софія Персань, ФГН-1
Враження доволі цікаві. Оскільки довелось рятувати свою одногрупницю, бо вона перепила. Але взагалі було доволі таки атмосферно. А саме зал був найприкольнішою частиною балу.
- Іван Павлосюк, ФГН-1
Згадуючи про BAL, я розумію, що це була справжня ейфорія від того, що оточувало нас в той момент. Завдяки крутим декораціям, музиці і яскравим спудеям створилася атмосфера американського випускного. Загалом ця ніч викликає у мене приємні спогади, напевно як і в багатьох.
- Валерія Лисичко, ФГН-1
Цьогорічний бал був для мене дуже символічним та по-особливому неймовірним ❤. Я змогла провести свій День Народження в колі кращих друзів, потанцювати під мої улюблені драйвові, вічні та ностальгічні треки. Вдячна організаторам за можливість бути тут і зараз, забути про все та поринути у світ танцю та ритму.
- Анастасія Костенко, ФГН-1
Бал — це коли на вулиці всі дивляться на тебе як на “дикого”, а потім ти потравляєш у місце, де всі “дикі”. Це можливість відчути себе в ейфорії. В усіх сенсах. Круто, що таке нестандартну тусовку приурочили саме до Вечора Знайомств. Якби я була фрешкою, це був би крутий початок мого тусовочного життя.
-Валентина Правник, ФГН-2
Для того, щоб відчути бал таким, яким він є, варто побачити іншу його сторону: його ідею, його створення, його сутність. Для цього пропонуємо вам почути все із перших вуст — від однієї із організаторок Дарини Марини Патюк:
Як виникла ідея зробити перший в КМА бал?
По-перше, не впевнена, що до цього не було КМА балів, але у форматі такого вечора як був у нас — точно вперше. Але першість не у формі, а в тому, що було вкладено в bal, яку ідею. Ми хотіли створити час і місце, де люди мали б змогу show the better yourself: одягти найсміливіші в естетичному плані луки, для яких немає ні часу, ні події, щоб вдягнути, наглітеритися, не боятися найекстравантнішого мейк-апу. Одночасно з цим, зробити місце з гарною музикою, антуражем та неймовірними людьми. Одним словом — ми хотіли перетворити абстрактне слово euphoria в щось реальне. Так народився @balnow
Що надихнуло на організацію?
Не буду брехати — серіал euphoria. Він відображає поклоніння-Z і що найбільше турбує сучасну молодь: соціальні пробеми, залежності, особисте життя і тд. Що мене насправді вразило — як це було зображено. Сама картинка, точніше, як такий інструмент, як відео може передавати та викликати настільки багато емоцій та естетичних захоплень.
Одна із основних цілей було перетворити ці «квазі-емоції» в реальні. Інструментом цього став balnow.
Як виникла ідея?
Я і Соня Косинська в чатику бадді якось несерйозно пожартували, що в було б прикольно зробити бал у КМА.
Ремарочка* Соня також тільки подивилася серіал euphoria (ой, скільки реклами). Фінальною сценою цього серіалу є епізод на typical American prom. І ми такі: а що або хто нам заважає зробити це в нас?))))
Наша команда — це Соня Косинська, Анка Рафалюк, Марина Диндо та я. Це наш бальний квартет. Ті обличчя, що мріють забагато і не вірять, що мрії здійснюються самі по собі.
Ми хотіли потрапити в euphoria та American prom.
Ми не хотіли чекати, як хтось це зробить за нас.
Ми зробило все, щоб створити цю атмосферу, одночасно і вас туди затягнули.
Як все почалося?
Ми просто зібралися в кафе і почали одразу обговорювати як це можна реалізувати. Факт того, що ми ніколи не організовували тусівки нас трохи напрягав, але в нас була підтримка бадді, Каті Квашницької, Нікандра, Кирила Кундіка і багатьох інших друзів. Навіть той факт, що їм дуже подобалась така ідея вже надавав більше енергії і мотивації щось робити, аніж енергетики в останню ніч перед балом.
Отож, четверо нас і можливість зробити щось дуже круте — here we go.
Ми не хотіли створювати ідентичне, ми взяли лише макет і додали могилянців. Бо, вибачте, трохи моєї думки, 80% тусівки — це класні люди. А ми ще туди трохи й глітеру підсипали.
(Глітер + Могилянці) • euphoria/ підготовка до вечірки = @balnow
Що можеш сказати про підготовку?
Щоб ти розуміла, бесіда підготовки була створена 18 вересня. Із того часу відбувалися n-на кількість мітів, ідей, порад, згод, незгод, поїздок на інші локації, щоб вибрати найкращу тощо. Взагалі, якщо говорити про підготовку — це треба окремий лонгрід на 5 скролів. Скажу тільки, що в нас була лиш ідея. Ні матеріального, ні теоретичного підґрунтя ми не мали. Бажання, інтуїція, розуміння, що ми хочемо та підтримка та поради людей навколо — і привіт, @balnow.
Я знаю, що для кожної з нас це було випробування і, якщо ми живі сьогодні, то ми його пройшли.
Нічого не скаже краще про підгтовку як результат. Якщо те, що ми зробили 15.11, задовольнило хоч одну людину, яка пішла на бал — то все бал вийшов.
Якими були твої очікування від балу?
У мене їх не було. У період ~ з 18 вересня по 15 листопада ми настільки були у вирії balnow: що треба, як це зробити, як реалізувати всі найдивніші ідеї, як це правильно подати могилянцям, як зробити із серіалу реальність — ці ідеї не давали мені мріяти, бо сам balnow був суцільною мрією. Я уявляла його так само, яким він був:
Tanzi. Vechirka. Estetyka і люди.
Місце для найсміливішого образу, де ти зможеш відчути себе в euphoria.
Що можеш сказати про враження після балу?
Це слова вдячності і фідбеки людей. На щастя, чи на жаль, @balnow став гештальтом для могилянців і для кожної з організаторок найстрашнішими були не очікування людей, а те що вони не справдяться.
Проте начебто euphoria була досягнута.
Люди щасливі.
Ми живі.
Плани на майбутнє є.
Поки їх розповідати, пробачте, не будемо, але квитків трохи більше зробимо.
Хочеться сказати, що для нас найбільший успіх, що люди повірили в @balnow , а @balnow їх не підвів. Для цього ми зробили все можливе і не можливе. І далі буде?
Катерина Шевчук
Vечір Zнайомств
Щороку в стінах КМЦ на третьому поверсі розгортають червону доріжку, ставлять великий банер й о шостій вечора актова зала заповнюється красиво вбраними людьми.
За сценою відбувається метушня. “Де мікрофон?”, “Так, цей стіл треба пересунути сюди”, “У нас не вистачає…”. Ведучі повторюють свій текст, учасники переодягаються, репетирують танці, фарбуються. Світло приглушене, я привідкриваю куліси й дивлюся на те, як актова зала заповнюється глядачами. За кілька хвилин розпочнеться чи не найочікуваніша подія осені. Два місяці підготовки, хвилювання, інтриги — усе це досягне своєї кульмінації цього вечора 15-го листопада.
VZ awards, VZart, могилянське Met Gala, найбільший концерт за весь рік.
Шановні пані та панове, вітаємо вас на Вечорі Знайомств.
А чи знали ви, як створювали Адама та при чому тут рамен? Що спільного у “Дівчини з перловою сережкою” та грибного супу? Чим керувався й що їв Мунк, пишучи свій “Крик”? Можливо, ви знаєте чому “Джоконда” така загадкова чи чому сирний суп зіграв важливу роль в останній день Помпеї? Ми знаємо: ви точно завжди питали себе про те, яку ж таку чарівну солянку їв Сальвадор Далі, коли малював свої картини?
Принаймні на частину цих питань ми почули відповідь у Kyiv Metropolitan Center 15-го листопада о 18:00.
Цьогоріч тематикою щорічного Вечора Знайомств було мистецтво. Кожному факультету треба було обіграти у своєму виступі певну картину. Проте це ще не все. Аби додати трохи “смаку” святові, картини доповнювалися супами.
Екстравагантно, чи не так? Отож увазі глядачів були запропоновані:
- ФСНСТ із картиною Мікеланджело Буонарроті “Створення Адама” та раменом
- ФГН із картиною Леонардо да Вінчі “Мона Ліза” та ухою
- ФПрН із картиною Едгара Мунка “Крик” та грибним супом
- ФПвН із картиною Яна Вермеєра “Дівчина з перловою сережкою” та курячим бульйоном
- ФІ із картиною Карла Брюллова “Останній день Помпеї” та сирним супом
- ФЕН із картиною Сальвадора Далі “Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната, за секунду до пробудження” та солянкою
Мистецтво — річ напрочуд серйозна. Особливо роботи, які були презентовані на концерті. Присутність супів додавала гумору виступам, розбавляла їх. Кожен факультет обіграв власний суп по-своєму, однак, неможливо заперечити, що всі впоралися з цим завданням на відмінно.
Тематику цьогорічного ВЗ коментує координаторка Вuddy Катерина Квашницька:
Під час підготовки у нас був довгий перелік тем, які нам здавалися прикольними та які можна використати. Потім на міті присвяченому тематиці ВЗ бадді Діна запропонувала картини. Нам сподобалась ідея і ми її затвердили. Тому що це цікаво, це дуже культурологічна тема, спонукає до певного research. Ця тема дуже творча.
Супи це був першочергово лише жарт. Його підхопив один з Бадді — Кирило Кундик, згодом Нік. Вони почали жартувати про Супкультуру. Ніхто це не сприймав серйозно. А потім ми подумали: чому б завданню не бути подвійним? Втілити картину та суп. Було цікаво як люди з цим справлятся. Мені здається що всі впоралися просто чудово. Пройшло два дні а й досі просто у захваті.
За відчуттями цей ВЗ був затишнішим за минулорічний. Він був камерним та теплим, незмінно яскравим та вражаючим, ніби справжнє мистецтво.
Однак, перш за все, Вечір Знайомств — це традиційний дебют фрешів на могилянській сцені. Це безцінна можливість зарекомендувати себе, відкрити в собі нові здібності, спробувати себе в танцях, організації, декоруванні, співах, монтажі, фотографії. Адже рік у Могилянці — це рік, наповнений найрізноманітнішими подіями: від квартирників у Підволі до серйозних театральних постановок, під час яких актова зала КМЦ повністю заповнена. Кожен знайде тут своє місце.
Переможцем цього року заслужено став ФСНСТ. Хоча, чесно кажучи, пригадуючи концерт, мені навіть важко визначити свого фаворита. Усі факультети були просто надзвичайними. ФІ подарував нам смішну до сліз історію трагедії сирного супу та системи оплати PamPay. ФСНСТ вразив пошуками Адамом інгредієнтів для ідеального рамену. ФПвН запалював танцями та інтригував романтичною історією. ФПрН же другий рік не давав нам сумувати завдяки своїм пісням. ФГН показав нам власне розуміння історії Джоконди в абсолютно неповторному стилі. ФЕН підтвердив назву свого супу й показав справжню солянку в найкращому розумінні цього слова.
Не обійшлося й без виступу Бадді! Вони куштували борщ на Таємній могилянській вечері. Варто подякувати всім і кожному учасникові цієї команди, адже саме вони були рушійною силою цього заходу, доклали неймовірних зусиль для того, щоб зробити його незабутнім.
Загалом дуже вражена! Вечір Знайомств знову захопив своєю атмосферою та подарував неймовірні декілька годин, які я стовідсотково буду ще довго згадувати. Майже всі факультети приємно здивували та відкрилися для мене з нового боку. Танці, пісні, жарти дотепер не відпускають, дуже хочеться ще! Уже чекаю на ВЗ наступного року!
Софія, бадді, хімія — 3
ВЗ пройшов, а враження таке, ніби це колесо сансари ніяк не зупиниться.
І хоча прийнято вважати, що Вечір Знайомств — подія для дебюту фрешів, це також подія для чергових нервів бадді. Було майже так же, як і під час ФрешФесту, хіба прохолодніше. Зранку до вечора сидіти в стінах Альми, але не на лекціях і семінарах, а в КМЦ, сто разів переглядати чорнові варіанти виступів, правити, правити і ще раз правити сценарій для ведучих, допомагати своїм фрешенятам придумати пісню, фарбувати стельовий плінтус в золоте, проганяти бадді-номер у дзеркальній танцювальній залі — усе це про те, що роблять бадді за два тижні до події.
ВЗ — це концентрація прекрасних емоцій поряд із тим, що ти постійно щось не встигаєш і намагаєшся допрацювати якомога швидше.
Зараз усе вже позаду, але в це не віриться. Здається, що от-от — і треба зриватися з усіх ніг і летіти на КМЦ, щоб усоте повторити послідовність саундтреків для виступів фрешів. Проте все закінчилося.
І це було фантастично. Хай і не кожна деталь, яку ми так довго пророблювали, спрацювала так, як треба, але все вже позаду й усе було саме так, як і мало би бути. Хвилювання за кулісами й у залі, заспокійливі обійми, гордість за своїх, радість перемоги та постійний сміх — вечір, який точно запам’ятають усі фреші. І всі бадді теж.
Ганничка, бадді, українська філологія — 2
Цей ВЗ був набагато яскравішим. Я дуже пишаюся своїми фрешами. Адже вони були дуже організовані, дуже запарювалися над костюмами, промо, афішами. Вони дуже готувалися, були готові їхати на репетиції о восьмій ранку, сьомій вечора, запізнюватися на пари, контрольні, тести. Вони ще перший курс, ще загнані, ще всього бояться. Але те, що вони зробили, було класним: жарти, танці, костюми. Я дуже пишаюся не тільки фрешами ФСНСТ, а й абсолютно всіма фрешами. Я реально плакала, коли дивилася на це все.
Марина, бадді, соціологія — 2
Уже вдруге брав участь у ВЗ, тільки цього разу як бадді. Це свято найбільш важливе для фрешів щонайперше, бо вони тут демонстрували всі свої вміння й вражали суддів. Дуже цікаво було споглядати за цим процесом ізбоку — із закулісся. Дивитися, як фрешики готуються, нервуються і врешті запалюють цей вечір. А під кінець це виходимо робити й ми, бадді. Тобто ВЗ можна назвати таким собі святом усіх могилянців, де в один день визначають найталановитіших із найкращих.
Сергій, бадді, германська філологія — 2
А як почувалися фреші під час виступу? Ми поговорили з кількома з них та дізналися.
Уже коли я приносила оригінали документів до Могилянки, я відчувала, що на мене чекає велике щастя. Але я навіть подумати не могла, що можливо відчувати СТІЛЬКИ емоцій одночасно. Любов, ейфорія, радість, хвилювання, страх, дружба. Це все — про наш ВЗ. Коли в Телеграмі був створений чат “Вечір Знайомств ФСНСТ”, я відразу туди додалася, але наважитися брати участь для мене було справжнім випробуванням, яке я таки успішно пройшла. Зараз згадую, як у мене тремтіли ноги, поки я підіймалася сходами на третій поверх КМЦ, щоб відвідати свою першу репетицію, як я хвилювалася, що буду зайвою у вже сформованій команді й думала: “А воно мені взагалі треба?” А тепер важко уявити, скільки всього я би віддала, аби знову прокидатись о шостій ранку, щоби встигнути о 8:30 прибути в актову залу. ВЗ довів мені дві речі: те, що старання ніколи не бувають марними й що полюбити людину можна за кілька хвилин спілкування. Ми отримали шоколадну Ейфелеву вежу та оскар за перемогу, але найбільшою нашою нагородою стала родина, яку ми створили разом.
Марія, ФСНСТ
Як людина, яка брала участь у виступі та підготовці номеру, я вдячна нашій бадді Дарині. Вона на 100% допомагала нам, підтримувала та піклувалася про нас.
Було дуже класно останні три тижні думати не про іспити та дедлайни, а про виступ.
Виступ Бадді приніс неабияке задоволення. Насправді, після Вечора Знайомств я точно певна, що хочу бути бадді, тож дякую за натхнення.
Особлива подяка всій могилянській спільноті за неймовірну атмосферу, що заряджає енергією.
Мирослава, ФПрН
ВЗ був для мене тим самим рубіконом, коли я усвідомила, що справді частина цієї великої, неймовірної спільноти, яка вражає своєю неповторністю та креативністю. Я дивилася на виступи інших факультетів із захопленням, відчуваючи гордість за таких самих фрешиків, як я!) А після власне нашого, фгнівського виступу, важко було стримати сльози від справжнього щастя бути поруч із настільки талановитими людьми. Я неймовірно вдячна організаторам Вечора Знайомств за цю незабутню атмосферу та фантастичні емоції!
Оля, ФГН
Вечір Знайомств позаду, проте, фрешики, не сумуйте, ви матимете можливість за ним поностальгувати та зібратися ще раз для того, аби разом не просто зробити дещо феєричне, але й заодно по-справжньому подякувати своїм неймовірним Бадді. Слідкуйте за новинами, не втрачайте запал, адже навесні вас чекає БайФреш! І аби ви точно впевнилися в тому, що воно того варте, читайте випуск Спудейського Вісника про цю круту подію. Повірте людині, яка була й лишається його частиною — це неможливо пропустити. Наша команда вже готова передати у ваші руки це шоу.
До зустрічі!
Вакулюк Марія
Мистецькі посиденьки
Цього тижня звідусіль тільки й було чутно про Vечір Zнайомств, один із найважливіших днів для фрешів, основною метою якого було представити свій факультет.
Тематикою VZ 2019 року стало мистецтво, а хто найкраще розуміється на живописі як не культурологи? Анастасія Родомазова запропонувала Іллі Лапку та Ніколь Поліщук (Buddy Культурології) провести ознайомчу лекцію про найвидатніші полотна людства.
Саме тому охочі дізнатися трішки більше про всесвітньо відомих художників та їх картини, які були обрані для участі на VZ, зібралися на лекції в Kyiv-Art “Metropolitan” Centre в середу.
У чому феномен популярності «Мони Лізи»? Який задум був у Мікеланджело щодо фрески «Створення Адама»? Кого ж зобразив Ян Вермер на картині «Дівчині з перловою сережкою?» Що нам розповідають персонажі полотна Брюллова «Останній день Помпеї»? Які чутки ходять довкола «Крику» Едварда Мунка? Який сенс вклав Сальвадор Далі в картину «Сон, викликаний польотом бджоли за секунду до пробудження»?
Відповіді на поставлені питання дуже легко та доступно були надані Іллею та Ніколь — тепер можна відвідати VZ із чистим сумлінням!
До того ж наші журналісти Аріна та Поліна поставили декілька запитань Іллі та Ніколь стосовно їх особистих уподобань у мистецтві.
Чим ви надихаєтеся?
Ніколь: Я просто знаходжу якийсь власний сенс в картині і переймаюся ним саме на емоційному рівні.
Для мене важливий діалог між митцем, власне, арт-об‘єктом і споглядачем.
Який митець чи, можливо, течія вам подобається?
Ілля: Для мене прикол у тому, що мистецтво — єдина форма, яка може виражати емоції або навіть надихати інших на нові емоції. Тобто автор, будь то живописець чи мьюзік-мен, через власний голос чи власними фарбами, може виразити свої почуття та передати ці почуття іншим, які переживуть це по-своєму.
Також, митці роблять усе це в такий дивний спосіб, як ми побачили сьогодні на лекції, особливо, якщо це стосується живопису.
Ми позбуваємося меж нашого ленгведжу (тобто мови) і це круто, адже емоції, насправді, дуже складно виразити, їх можна відчути зовсім на іншому рівні.
Ніколь: Так, це насамперед про проєкцію світосприйняття [митця] і водночас про розширення цього світосприйняття у глядача.
Ілля: Тому що такі штуки належать до історичного аспекту мистецтва. 99% митців є продуктом їхнього часу, бо коли ти дивишся на картину, ти можеш побачити та прочитати, окрім конкретно зображення, політичний або економічний стан тогочасності.
Але чим далі, тим складніше…
Це квінтесенція всього, що людство може набути.
Ваші улюблені художники.
Ніколь: Це дуже складне питання, зараз я подумаю….
Ілля: А-а-а, Ніколь знає: він, я не пам‘ятаю, як його, але він там щось із музикою, щось-то там…
Ніколь: Кандинський?!
Ілля: Не шарю взагалі, що він там робив, але щось пов’язане з музикою.
*сміх*
Ніколь: я не можу обрати якогось улюбленого художника, але моя душа найближче лежить до фовістів. Я люблю фовістів саме через те, що у них дуже цікаве кольорове рішення, тобто вони використовують колір як незалежний елемент.
Ніколь: Якщо ми звикли сприймати колір як властивість якогось матеріального об‘єкту, то фовісти взагалі відходять від цієї ідеї.
Для фовістів колір — це дикий звір, незалежний об‘єкт, який існує десь у своїй окремій реальності.
Це дуже сміливо, це круто і це геніально.
Ілля: ну, а мені тоді біле полотно…
Чекатимемо на нові подібні заходи від наших чудових Бадді!
Павлюк Аріна
Литвин Поліна
Зелені дискусії
In (green) disputando veritas gignitur!
Zero-waste, global warming, climate strike, single-use — поняття такого штибу все частіше й частіше трапляються нам у медіа, стають словами року за різноманітними словниками, і ми навіть почали чути їх із уст рідних і друзів.
Якщо зважати на те, що мова потрібна людям для того, аби описувати реалії навколо, стан речей виявляється ненайкращим. Тож ми всі помремо? Обов’язково! (усе йде, усе минає, you know:) Проте, є певні фактори, які впливають на те, наскільки швидко це станеться. Екологічна ситуація наразі турбує всіх і кожного, і стояти осторонь просто неможливо.
Але якщо з інформацією все нібито просто й доступно — кожного разу відкриваєш справжню природу вже таких звичних тобі предметів і дивуєшся, мов уперше, то потенційні дії поки що бентежать. Усі розуміють, що починати щось робити треба вже зараз, бо часу обмаль, але що саме означає оце “щось”? Насправді, навіть із інформацією, яка просто навалюється на нас звідусіль, треба бути обережним і дуже критичним, адже саме початкові дані інколи вводять в оману, що призводить до негативних наслідків. То як же тоді бути? Зачинитися в кімнаті й не виходити з дому? Чи, може, наслідувати Діогена й жити в бочці просто неба?
Такий перебіг подій, на жаль, не зовсім вписується в нашу сучасність. Натомість, істина таки існує, і народжується вона саме в суперечці або в дискусіях. У нашому випадку — Зелених дискусіях від Екоклубу “Зелена хвиля”, адже цієї середи у FIdo Hub всі охочі могли прослухати надзвичайно цікаву лекцію від співзасновниці екологічного магазину OZERO, Анастасії Мартиненко, “Чому всі говорять про zero-waste? Руйнуємо 12 міфів”.
Важливо те, що можна було запитувати й дискутувати в процесі, тож ми пробиралися крізь нетрі фактів, правдивих і не дуже. Пані Анастасія розпочала презентацію з доволі цікавої фрази — “Незнання законів природи не звільняє людей від відповідальності”, яка, напевно, має бути розвішана скрізь і всюди та повсякчас нагадувати людині, що нищити свій дім — це злочин. Отже, що ж нам вдалося з’ясувати?
Почали ми, звісно ж, із проблеми використання пластику — цього найпопулярнішого монстра в темі екології. Колись його придумали, аби полегшити життя, бо до цього винаходу нашим батькам, дідусям і бабусям доводилося прати пакети, повертати скляні пляшки від молока назад до магазину, ходити на закупи з авоською. Поняття одноразового використання взагалі не існувало, проте з плином часу й кількості обертів, яких набирав технічний прогрес, цей шкідливий матеріал ставав усе більш доступним. І ось ми тут, де є зараз. Якщо хтось досі вважає пластик крутим, то варто зауважити, що його виробляють не тільки з нафти, але ще й із домішок різноманітних хімічних елементів і їхніх сполук, що є навіть більш загрозливим для середовища. Чи знали ви, що зараз ми торкаємося пластику набагато частіше, ніж наших близьких?
Адже він наявний навіть у складі найнеочікуваніших речей — капронових колготок наприклад, щодо носіння яких у нас розгорнулася запекла суперечка. Здавалося би, що такі милі речі, як іграшки, із якими діти проводять дуже багато часу, не становлять жодної загрози, проте на виробництво милої жовтої качечки для ванни використали 230 мілілітрів чорного золота, а на пухнастого плюшевого ведмедика — аж цілих 2,3 літра. Масштаби розповсюдження вражають. Компанія Coca Cola виробляє 187 000 пластмасових пляшок щохвилини — і тому, відповідно до досліджень бренд-аудитів, посідає першу позицію серед інших марок у забрудненні довкілля. Хоч вони й розповідають, що зменшили випуск пляшок у світ на 16 000 у рік, проте якщо копнути глибше, стає зрозуміло, що це взагалі ніщо, порівняно з загальним обсягом у 3 мільйони. В Україні, зокрема, найгіршим брендом у цьому плані є Моршинська, адже саме цих пляшок на вулицях найбільше. Тим не менше, корпорації не беруть на себе відповідальність за вироблене сміття. Вони /бідкаються і розводять руками/ натомість звинувачують місцеву владу в тому, що вона ніяк не вивозить і не утилізує продукти їхнього виробництва, а також нас, споживачів, за те, що ми купуємо їхню продукцію. Позиція суперзручна, проте це має певний сенс, адже закон економіки каже: допоки буде попит, буде й пропозиція, отже, ми як покупці провокуємо продукування сміття. Звідси випливає, що найперше й найважливіше, що ми можемо зробити — це відмовитися від покупки чогось, що не прослужить довго і що потім залишиться на теренах (якщо точніше — на полігонах, які бувають розмірами мов 89 футбольних полів і заввишки в 30-поверховий будинок) на планеті назавжди. Сумно, що результати нашої життєдіяльності досягли критичних меж. Черговим доказом цього є існування The Trash isles (Острови сміття) — держави, що має свій прапор, власну валюту й справжні паспорти. Творці ідеї закликають усіх підписати петицію, аби ООН зареєструвала The Trash isles на офіційному рівні. Держава не зосереджена в одному місці, а розкидана планетою — такий собі великий суп із відходів. Якщо задуматися, то можна зрозуміти, що це пляма не у Світовому океані, а радше на репутації людства.
Але ж ви скажете: “Чекайте, а як тоді всі ці пости в мережі про те, що в Європі вже геть немає сміття?” і також “Хіба пластик не розкладається 400 років? Довгувато, звісно, та все ж…” Реалії такі, що у Швеції, наприклад, його просто спалюють, але це не означає, що він зник безслідно, адже 4 тонни спалених відходів — це 1 тонна золи, у якій причаїлися мікрочастинки і навіть сортування — не зовсім вдалий вихід. Найгірша властивість пластику — видозмінюватися в мікропластик, від якого вже не втекти. За переробки вилітає в атмосферу — і ось він уже у воді, яку ми п’ємо, а, перейшовши у газоподібний стан, через повітря, яким дихаємо, осідає в наших легенях. Ми думаємо: “Добре, візьму тоді краще паперовий пакет, адже він суперекологічний”, проте ми не задумуємося, скільки дерев було вирубано задля створення таких пакетів. Для вироблення пари джинсів потрібно 7600 літрів води, а в яких умовах на фабриках перебували робітники? Отже, один із головних висновків наших Зелених дискусій цього разу — zero-waste — це не просто життєдіяльність без відходів, але насправді більше про правильне використання ресурсів без марних витрат.
Ще один із сучасних популярних міфів — екологію треба рятувати. Натомість, рятувати треба нас, людство, тому що, знаєте, динозаври теж думали, що в них є час. Планета регулює всі свої процеси самотужки, і, якщо ми таки досягнемо тієї невідворотної точки, доведеться сильно це відшкодувати. Першочергово, це шкода й загроза саме для нас.
Після почутого хотілося впасти в депресію надовго й не виходити з неї до кінця світу, проте пані Анастасія запевнила, що такі почуття нормальні, головне — енергію обурення й розчарування використати ефективно, аби таки щось змінити.
Як ми можемо стати кориснішими для себе і світу? Ніхто не вимагає зараз же придумати, як позбутися пластику раз і назавжди й замінити його чимось дружнім до природи, хоча, звісно, це було б і непогано. Що ж, треба поступово починати зі своїх звичок і в цьому допоможе правило п’яти С:
- Скажи “ні” непотребу
- Скорочуй споживання
- Скористайся повторно тим, від чого не відмовився
- Сортуй та утилізуй (в цьому допоможе recyclemap.org або Україна без Сміття)
- Сумлінно компостуй
Усе в наших руках, треба тільки користуватись тим, що є — цікавитися, дізнаватися, діяти.
Сподіваюся, цей витяг із дискусій був корисним, якщо щось завадило вам долучитись! У тому разі, коли ви не хочете пропускати запеклі обговорення й можливість дізнаватися щось нове та цікаве на Зелених дискусіях, слідкуйте за нашими оновленнями в Екоклубі: Instagram, Facebook і Telegram. Ну й наостанок — думай логічно, дій екологічно!
Валерія Плічко
Алкоголь та інді — рок
Чи з’являлися у вашому плейлисті останнім часом нові пісні? Якщо так, то ви точно пам’ятаєте, як нещодавно ми всі активно голосували за могилянський гурт ZFEELZ.
Отож завдяки значній кількості вподобайок їм вдалося вийти в другий тур (за що вони всім дуже вдячні), але вже в ньому сталася невеличка оказія. Через незрозумілі причини (імовірно, трапилася технічна помилка) їх було видалено з топу й гурт був відсутній у списках протягом тривалого проміжку часу.
Проте, після розв’язання проблеми ZFEELZ таки повернувся до списків і став номінантом на премію Young Blood — окремого дочірнього конкурсу для молодих виконавців. Отже, цієї п’ятниці, себто 15 листопада, наші музиканти й музикантки розривали сцену своєю альтернативою та інді-роком в арт-галереї LAVRA на музичній премії Jäger Music Awards. Так-так, організатором був виробник того самого німецького трав’яного лікеру, який смачніший, коли охолоджений (тепер зрозуміли суть заголовку?:)). І потім їх попросили відповісти на декілька запитань:
Чи це ваша найбільша сцена? Якщо ні, то розкажіть про інші.
За розміром ця сцена була не дуже велика, найбільша власне сцена у нас була на Гоголь-фесті. Але кількість глядачів на цьому виступі одна з найбільших і, мабуть, тут найкращий звук із тих, що в нас був.
Що можете розказати про виступ? Як реагувала публіка?
Взагалі, публіка на церемонії тепло нас прийняла. Усе пройшло так, як було треба, і навіть краще.
Що вам дав цей виступ?
Нас побачили й почули багато людей, які мають вплив на українську музику, які її власне створюють та розвивають, як музиканти, так і люди з середовища організаторів (лейбли, організатори фестивалів, продюсери, і т.д.).
Які ваші подальші творчі плани?
Писати, випускати матеріал, знімати кліпи, виступати!
Богдан Гаврилюк
© Спудейський вісник, 2019
